Розділ 5. Сварка через дрібницю.

На столі я помічаю лист в якому написано, що сніданок в холодильнику, і в якому Макс просить мене зачекати. А вже коли я поїла і почала мити посуд, то й і він прийшов.

  - Ти ще й хазяюшка, боже виходь за мене, - сміємося обоє з його слів і так добре нас обом. Я подякувала за сніданок, і запитала навіщо він просив мене щоб я на нього зачекала на що він відповів, що не хотів щоб я йшла від нього. Але ж я не буду весь час сидіти коло нього, в мене ж і своїх справ вистачає.

     - До речі, що хотів запитати, а коли у тебе день народження?, - дістає з пакета якісь продукти.

     - 20 травня, а що?, - для чого йому це.

     - Та просто цікаво, - відповідає.

Запитала відповідне запитання, і дізналася що в нього день народження 17 червня. Все ж таки він підвіз мене додому, і попрощавшись ми розійшлися по домам. Тихенько заходжу в дім, тому що тато відпочиває, а я не хочу його будити. Йду на кухню, дістаю морозиво з холодильника і йдц в свою кімнату, а ложку забула... Гортаю стрічку інстаграму і тут мені попадається спільне фото однієї з груп коледжу де я навчалася. А вже там я побачила Макса, дивно я не знала що він теж там навчався. Дивлюся у відмічених людей і знаходжу там сторінку Макса. В нього там не багато фото штук десь 10-15, але вони такі прекрасні. Декілька фоток було просто в капюшоні, а то всі з його торсом, в нього такі класні кубики, що від захвату думала і ложку ковтну. Але писати мені і не довелося, бо він сам написав мені повідомлення з текстом: " Дивишся мою інсту. Що цікаво?". Блін я відразу налилася червоною фарбою, я ж не знала що в нього ввімкнена ця функція яка показує хто дивиться його сторінку. Швидко вимикаю телефон, і відкладаю його в сторону. Вже навіть морозива не хочеться їсти. Наступного дня я поверталися з магазину, і тут хтось різко смикнув мене за руку. Звісно, що це був Макс.

   - Ще раз мене так смикнеш, то повідриваю тобі руки, зрозуміло?, - шиплю як змія.

    - Та все тьотя не кіпішую, - відходить в сторону.

    - І не називай мене тьотью, - тикаю пальцем йому майже в ніс.

    - Ок, буду називати моя любов, чи моя малишка, як краще?, - насміхається.

    - Ніяк, в мене є ім'я, - іду по дорозі не оглядаючись. 

   - Ну Влада не сердься, - доганяє мене і знову хапає за руку. І вже через якусь долю секунди я знову опинююся у його обіймах і вдихаю той самий запах від якого голову зносить хіба що тільки мені.

   - Відпусти, - намагаюся вирватися з його обіймів.

   - Не відпущу поки не перестанеш сердитися на мене, - притискає до себе ще сильніше. Говорю що я не серджуся на нього лише щоб він мене відпустив бо не знаю що можу вкоїти якщо не перестану вдихати той запах. Він відпускає і ми йдемо просто по дорозі. Аж раптом в кишені вібрує телефон дивлюся тато. Беру слухавку і говорю з ним не довше хвилини.

   - Щось сталося?, - цікавиться Макс.

   - Тато попросив швидко приїхати додому, може щось сталося не знаю, - відповідаю та спішу до таксі. Та Макс запропонував мене підвезти я не мала часу та гордості відмовлятися бо не знала що там з татом. Може проблеми з серцем хтозна. Тож швидко доходимо до машини Макса сідаємо і вже через 5 хвилин я біжу в будинок. Та в дворі помічаю тата і швидко йду до нього.

     - Тату, щось сталося?, - не розумію стоїть наче цілий та здоровий. З чого ж тоді такий поспіх?

     - Владо та все добре, я просто хотів сказати що завтра приїжджає Настя. І невже не можна було сказати це по телефону. Тітка Настя це татова сестра і моя єдина та улюблена тітка. Я дуже рада коли вона приїжджає бо приїжджає вона не часто. Самі розумієте з Італії в Україну кожен день не наїздиш. Макс ще не встиг від'їхати тож вирішила познайомити його з татом. Кличу Макса і він підходить ближче.

    - Тато знайомся це мій друг Макс, Макс це мій тато Артем Олександрович, - вони тиснуть одне одному руки і Макс наче сподобався татові, хоча чому мене це так хвилює. Тато від'їжджає по справам, а я запрошую Макса до себе. Бо а нього я вже була і не один раз. А в мене він не був ще ніразу. Зробивши невеличку екскурсію по моєму дому, ми йдемо на кухню хочу пригостити його лимонадом.

   - Хочеш отруїти мене?, - насміхається.

   - Для цього я придумаю більш жахливіший спосіб, - відповідаю з таким же самим виразом обличчя як і в нього секунду назад. І тут в Макса виникла ідея сходити увечері в кіно, я не стала відмовляти бо в кіно ходила дуже давно, а так не було часу та й самій не цікаво. По дорозі ми ще  сто разів сперечалися на який саме фільм піти ну як без цього. У висновку вирішили йти на фільм жахів, але це теж непогано бо фільми жахів я теж обожнюю. Отож приїхавши в кінотеатр ми зайняли свої місця і чекали початок фільму. Нарешті він почався і всі глядачі замовкли для того щоб відчути атмосферу фільма. А я так задивилася фільм що не помітила як Макс заснув у мене на плечі. Він так мило спав, що я ну не могла не зробити фото, швидко клацнувши однією кнопкою телефону ховаю його і продовжую дивитися фільм . Через дві години якраз під кінець фільму прокидається Макс.

    - Доброго ранку спляча красуня, - жартую з нього.

    - Що я пропустив?, - запитає сонний.

    - Багато крові, болі, та страждань.

    - Ну і Слава Богу, - насміхається ще.

Виходимо з кінотеатру та йдемо до його машини, я сідаю першою у машину, а він залишається надворі. Що таке чому він не йде? Виходжу з машини і підходжу до нього, щоб з'ясувати чому він не сідає в машину. Підходжу до нього, а він стоїть наче вкопаний і дивиться в одну точку. Що сталося? Тільки що ж все було добре. І тут він різко як закричить, що я від неочікуваності аж відскочила в сторону, а він стоїть і заливається сміхом, ірже як кобила стара. Зрозуміло він від мене отримав, я образилася і пішла викликати таксі. Він зрозуміло ж побіг за мною, благаючи пробачити його типу він просто пожартував, але я вирішила наказати його і зробила вигляд ніби не чую його сіла в таксі і поїхала додому. І це було моєю помилкою...