- Тату ти повернувся, - я накинулася на тата з обіймами бо була така рада бачити його адже він був два тижні у відрядженні.
- Привіт моя дівчинка, як ти?, - тато теж мене міцно обійняв і ми так декілька хвилин стояли в обіймах.
- В мене все нормально, як справи там у тебе?, - цікавлюся адже він їздив по справам стосовно бізнесу. А мене ж ця тема дуже цікавить.
Тато розповів, що налагодив проблеми з фінансами, і це мене дуже потішило. Я приготувала татові вечерю так як я їсти не хотіла, бо мене нагодував Макс. Він повечеряв, прийняв душ і ліг спати, а я ж заснути не могла. Написала Максові, але він так і не прочитав мої повідомлення до ранку. Дивно якось він завжди відповідав на мої повідомлення, а тут... Треба з'їздити до нього додому, вже через 10 хвилин я їхала в таксі додому до Макса. В нього були відкриті ворота, а це означало що він вдома. Я постукала в двері, але була тиша. Потім я і дзвонила в дзвінок, і телефонувала, але відповіді не було. Я пройшлася двором думала може десь він там був, а коли дійшла до басейну то побачила там на підлозі шорти, а по середині басейну були хвилі нібито хтось внизу плаває. І я подумала, що Макс утонув, а про те що я не вмію плавати я згадала лише тоді коли була у воді. На мене відразу напала паніка та істерика, від цього забракло повітря, і я пішла на дно. Як я не намагалася, але через паніку не могла зібратися з силами та заспокоїтися, останнє що я бачила у півсвідомості, це якийсь силует зверху хоч за одне я була спокійна, мене хтось витягне. Голова жужала, а обличчя немовби покусали бджоли, і тут я різко вдихнула повітря, і виплюнувши з рота ковток води відразу почала відкашлюватися. Перед собою я побачила переляканого Макса, який підняв мене та притулив до себе, щоб зігріти своїм тілом. Мені відразу стало тепло, і легше.
- Що сталося? Шо ти тут робиш?, - запитав Макс ще міцніше обіймаючи мене.
- Ти не брав слухавки, а коли я приїхала то ніде тебе не знайшла, дійшовши до басейну я побачила твої шорти от і подумала, що ти втонув, а плавати не вмію,- з комком в горлі пояснюю.
- Ти полізла у воду рятувати мене при цьому не вміючи плавати?, - здивовано запитав він.
- Ну так, - відповіла тихо.
- Яка ж ти в мене дурочка, - він ще сильніше притулив мене до себе. " В мене" хм...
- Це я тобі дякую це ти мені вже вдруге врятував життя, - говорю більш нормальним тоном.
- Тебе я готовий рятувати хоч і кожного дня, - мені було приємно чути такі слова, не знаю чи мені здається, але наче я йому подобаюся проте питати не буду. Він допоміг зайти мені в будинок там він дав мені ковдру та чаю з м'ятою, а сам сів коло мене взявши мене за руку.
- То чому ти не брав слухавки?, - я вирішила перервати цю незвичну тишу.
- Та в мене телефон впав у воду, тому я і не брав слухавки, завтра куплю собі нового, - відповів він.
- Чому ти так піклуєшся про мене?, - поцікавилася я бо так хотіла перевірити чи відчуває він щось до мене.
- Тому що ти для мене стала як рідна от і все, - ну сказати можна одне, але чи буде правдою.
- Зрозуміло, - говорю тихим голосом.
Мені так було добре, що я заснула вже вдруге в нього вдома. Коли я прокинулася то я відчула що Макс сидить біля мене і тому я вирішила не відкривати очі, а послухати що буде далі. Я почула як він сів поруч коло мене і взяв мене за руку, а потім сказав:
"- Ти така мила коли спиш, я б хотів кожного ранку прокидатися з тобою, я не знаю що зі мною коїться, але мені так хочеться тебе поцілувати, але без твоєї згоди я цього не можу зробити, але я не впевнений що зможу довго протриматися. Ех Влада, Влада, що ж ти робиш зі мною, я сходжу з розуму від тебе, якби ж ти тільки знала як ти мені подобаєшся". Мені здавалося, що після цих слів в мене повипадають очі навіть через закриті повіки. Це добре, що він не знав що я не сплю, бо так я не знаю що б було. Вранці коли я знову прокинулася Макса вже поруч не було. А на стоід я