Розділ 1. Порятунок.

Боже як же я злякалася того дня. Зараз розповім вам усе детальніше. Мене звати Влада мені 22 і я вже закінчила коледж. В коледжі я навчалася на IT- технології. Мені подобаються таке навчання, і я розумію що це моє. Я хочу відкрити своє кафе, тому збираю кошти для цього я навіть через це погодилася жити в гуртожитку, і терпіти всі ті галаси моїх однолітків. Ні звісно мій тато пропонував мені купити квартиру бо мій дім досить таки далеко від коледжу, але в той період часу в татовому бізнесі були деякі проблеми з фінансами тому я не хотіла ще більше обтяжувати його тому змирилася з цим і жила в гуртожитку. Мій тато відкрив новий бізнес парфумів, і я ж звісно допомагала йому. Я рада що я пішла в тата, а не в маму яка покинула нас коли мені було 10, пішовши до іншого чоловіка. Але нам і без неї добре. 

Отож сьогодні мені ще треба заїхати в магазин для того щоб закупити продуктів на вечерю. Ходивши по магазинам я навіть не помітила як настала ніч. Я не люблю ходити по своїм справам з кимось, тим паче і мене й друзів таких немає, бо я люблю самотність і люблю ходити скрізь сама. Вийшовши з магазину я пішла на дорогу щоб зловити таксі, була вже десята вечора. Вийшовши за магазин на мене чекала темрява, та не встигла я увімкнути ліхтарик як хтось позаду мене схопив мене за шию і почав кудись тягти. Від переляку я почала кричати так сильно, що здавалося я б перекричала новонароджену дитину. А потім я відчула як мене різко відпускають, і від неочікуваності я впала на землю. Боже як же сильно болить голова, мабуть я забилася. А відкривши очі я побачила перед собою силует якогось хлопця. Від страху я відскочила до стіни.

     - Заспокойся, заспокойся я не ворог, - сказав цей хлопець.

      - А хто тоді?, - запитала тремтячим голосом.

      - Я врятував тебе від того маніяка і все, - сказав він простягнувши мені руку, щоб я піднялася.

Я вхопилася за йому руку і він так різко мене потягнув, що я впала прямо до нього в обійми. І мій ніс різко вдихнув запах таких приємних парфумів, запах був дуже схожий на щось солодке і цей запах мені подобався.

      - Пробач, - перепросила я і відійшла в сторону.

      - За що?, - запитав він посміхнувшись.

      - Та ні за що, - відповіла я опустивши очі вниз.

Цей хлопець запропонував підвезти мене додому і звісно ж я погодилася бо в мене ще трохи боліла голова.