Глава 8

Ліфт м’яко прошурхотів вниз, опускаючись все глибше і глибше, у самі нетрі компанії, де розташовувались таємні лабораторії.

— Євгене, запрошую вас до царства, де дивним чином поєдналися IT та біотехнології. Колись у далекому, або не зовсім далекому майбутньому, реальний і віртуальний світи перетнуться, з’єднаються, а ми з вами будемо знаходитись у центрі таких інновацій.

Керівник вийшов у величезний хол, показуючи на окремі лабораторії, де тривав науковий процес.

— Платоне Миколайовичу, а жертви на догоду вашим амбіціям не занадто високо заплатять за участь у проекті?

— Досвід піде їм на користь. Якби ми були насправді такими хижаками на ринку IT, то не запросили б вас, Євгене, на допомогу. Ми платимо солідні гроші, і ви отримаєте гарні рекомендації, якщо витягнете з проекту нашого співробітника. Однак, якщо у вас нічого не вийде, ви теж матимете грошову компенсацію і можливість працювати у нашій лабораторії скільки вам заманеться.

До душевного щему Євгену захотілося врятувати цінного працівника компанії, який змушений був одним із перших проторувати шлях для інших, котрі, враховуючи його помилки та поради, змогли повернутися з віртуального світу цілими і неушкодженими.

Нарешті начальник запросив Євгена у величезну лабораторію, попередньо попросивши одягнути спеціальний костюм.

— Звичайні заходи безпеки. Стався збій, а чому – потрібно вияснити, — Платон Миколайович махнув рукою на складне обладнання, яке заполонило приміщення.

— Я спробую допомогти, — молодий спеціаліст в голові уже прораховував варіанти порятунку, хоча ще не уявляв, як можна витягнути свідомість з ігрової реальності, — Покажіть мені вашого постраждалого.

— Він зовсім не постраждалий, — зам’явся керівник, — Сам же підписав контракт, де чорним по білому написано, що в разі непередбачуваних обставин не матиме ніяких претензій.

— Платоне Миколайовичу, ви щось мене не зрозуміли. Ви обманом заманили людину в авантюру і хочете вийти сухим із води. Якщо десь у вас тліє надія, що зможете позбутися мене в разі провалу експерименту, то глибоко помиляєтесь. Якщо я не виходитиму на зв’язок зі своїми знайомими, то спрацює масова розсилка записаної нашої з вами розмови в кабінеті.

Обличчя керівника вкрилося червоними плямами. На кону стояло дуже багато, проект повинен ось-ось вступити в дію. Залишається тільки витягнути з гри молодого програмера, виплатити йому компенсацію і відпустити з миром. Насправді б Платон Миколайович не церемонився з підлеглими, але за нещасного айтішника дуже просив Трохим Андрійович, який в разі непослуху не спустить цю справу з рук.

— Прошу, Євгене. В нас ніхто нікому не погрожує, навіть жартома, — намагався розрядити ситуацію, — Ви допоможете нам, а ми — вам. Всі наші розмови конфіденційні, і не повинні виходити з-за стін лабораторії. Наша компанія офіційно зареєстрована і можете виходити на зв’язок зі знайомими хоч кожну годину. Ми — люди науки, а не якісь там невігласи.

За розмовами чоловіки підійшли до напівпрозорої капсули. Платон Миколайович натиснув комбінацію клавіш на комп’ютері, після чого кришка з тихим шумом піднялася. Євген підійшов ближче, щоб роздивитися бліде схудле тіло чоловіка, обплутаного різнокольоровими датчиками. Професійним поглядом оглянув складну інженерну конструкцію, після чого погляд зачепився на обличчі. Женя відсахнувся. Перед ним, міцно заплющивши очі, лежав його друг — Артем Василенко, якого він безуспішно розшукував останні дні.