Глава 6

Як і підозрював Євген, відеодзвінки Артема виявилися фейковими. Чого вже там грішити на друга? Адже він і сам хотів вчинити так само — зробити кілька записів, щоб рідні не хвилювалися і не відволікали від надсекретного проекту. Та у випадку з Артемом все виявилося набагато серйознішим. Тепер все навколо здавалося дивним і підозрілим. Євген підключив на допомогу кілька колишніх друзів, однак жодна ниточка не наблизила до розкриття таємниці. Час стрімко летів уперед, не даючи навіть зупинитися і розібратися в усьому детальніше. Але ж він ніяк не хотів втрачати вигідний контракт, хоч навіть і заради порятунку друга.

Раптом у голову прийшло осяяння, маленьке, зовсім крихітне порушення правил не буде коштувати кар’єри, адже короткі смс-ки не вважалися чимось забороненим. Компанія дозволяла кидати смс у разі критичної необхідності чи форс-мажору. Чоловік вирішив запросити Юлю в кафе, щоб обговорити деталі плану, і заодно познайомити з Костиком, котрий подавав надії як талановитий айтішник, а заодно був людиною, на яку можна повністю покластися.

Женя і Костик вже очікували на появу Юлії у затишному кутку кав’ярні. Дівчина виглядала дуже схвильованою, помітно, що від переживань місця собі не знаходить. Однак Євген не знав чим її втішити — Артем зник, ніби крізь землю провалився. Він теж звернувся до поліції через знайомих, та допомоги не обіцяли, хоча прийняли заяву.

— Юля, привіт, — Женя зірвався з місця, допомагаючи дівчині вмоститися на стільці, — Дозволь познайомити. Це Костик Коваль, мій дуже близький друг.

— Привіт, хлопці. Приємно познайомитись, — простягнула руку для вітання.

— На жаль, новин немає. Все виглядає занадто заплутано. Юлю, мені на деякий час потрібно поїхати з міста, я залишаю замість себе Костю, — Євген випалив на одному подиху.

Інакше вчинити він ніяк не міг, хоча серце краялося з туги. Він вважав себе дуже поганим другом, та трохи ображався на Артема, який майже відразу після закінчення ні разу не зателефонував. Женя сам неодноразово намагався з ним зв’язатися, та натикався на однотипне «абонент поза зоною». Потрібно було відкинути дрібні образи і врятувати друга, доклавши максимальних зусиль. Однак вигідний контракт може стати трампліном у кар’єрі науковця, і цього він залишити аж ніяк не може. Не зараз, не сьогодні.

Чоловік підняв очі, зустрівшись з величезними синіми очима Юлі, наповнених слізьми. Вічно дівчата плачуть, вириваючи серце.

— Вибач, мені дійсно пора, — якщо ще трохи він залишиться тут, то відмовиться від контракту, чим занапастить майбутнє, — Бувайте, — кивнув обом, — В мене таксі за годину.

Ненавидячи себе всіма фібрами душі, вилетів з кав’ярні. Не так він уявляв перемовини з дівчиною друга, та зараз допомогти нічим не міг.

***

Арей намагався не втратити рахунок дням і ночам. Якби він виконував усі трюки у власному фізичному тілі, то давно упав би від знемоги. А його тіло саме зараз відпочиває у спеціальному саркофазі, поки свідомість перенесена у віртуальну реальність гри. Купа датчиків під’єднані до нього, щоб слідкувати за диханням, серцебиттям і функціонуванням організму.

«Такий собі сплячий красунчик», — хмикнув про себе, — «Якби ж то цей контракт швидше закінчився, щоб мати змогу по справжньому розім’ятися, відчути повітря свободи».