Глава 5

Кар’єра Євгена стрімко злітала вгору. Розпочавши як рядовий лаборант, зовсім скоро дослужився до заступника керівника лабораторії. Тиждень тому йому, як перспективному науковцю в сфері біотехнологій, навіть запропонували взяти учать у закритому проекті. Пропозиція зацікавила. Тільки доведеться працювати в секретному режимі, майже переселившись у закриту підземну лабораторію не менше як на півроку. Вагань не було зовсім — гарна зарплата плюс можливість вдосконалити свої навички.

Батьки зрозуміють, якщо він повідомить про те, що відправляється в чергове відрядження. Доведеться мовчати про проект, про що підписав безліч паперів, а для батьків (на вимогу фірми) записати кілька відео повідомлень, щоб вони не турбувалися. Як виявилося, у компанії дотримуються посиленої конфіденційності, тому однією з вимог контракту є запис декількох відео зі стандартними фразами, які регулярно надходять у вигляді відеодзвінків. Ніхто зазвичай не насторожується і не шукає адресу відправлення повідомлень.

Чоловік уже мріяв про підписання контракту і збирав речі для тривалої поїздки. Чомусь вирішив перевірити соціальні мережі, щоб написати на кшталт #відрядженнянапівроку#новівраженнящасливий#дозустрічідрузі#. Погляд зачепився за повідомлення від на диво знайомої дівчини. Так, йому писала наречена старого друга Артема — Юля Бойко. Він вирішив подзвонити за вказаним номером, щоб дізнатися подробиці:

— Юля, привіт. Це — Євген Гончар. Що сталося? Ти розшукуєш Артема? — відразу засипав дівчину питаннями. В телефоні почулися заледве стримувані ридання:

— Женю, привіт. Артем зник. Куди я не зверталася, ніхто не хоче допомогти. Кожні два тижні від нареченого надходять відеодзвінки, але це все здається наскільки дивним, ніби розмовляю з роботом. Спочатку я подумала, що у нього є інша, однак з кожним днем все стає більш заплутаним.

— Не плач, будь ласка. А що говорять його батьки? — намагався дізнатися хоч щось про долю друга.

— Артем оплатив операцію і найдорожчу реабілітацію батькові. Він десь дістав шалену суму грошей для лікування, а після цього — зник. Від імені Артема їм часто приходять грошові перекази з різних адрес, а сам нібито виходить на відеозв’язок. І до мене так само влаштовує відеозвінки, та ніколи не відповідає на мої питання.

— В тебе є запис його дзвінків?

— Так, — в голосі дівчини забриніла надія на допомогу.

— Скинь мені на почту. І ще одне. Скільки часу пройшло зі зникнення Артема?

— Три роки. Я навіть зверталася в поліцію, та мені ніхто не повірив. Раз батьки не хвилюються, на зв’язок виходить, картка активована, то з ним усе гаразд. Сказали, що напевно передумав одружуватися і ховається від мене.

— Оце справи. Юлю, спочатку я погляну на відео, а потім перешлю друзям-айтішникам. Думаю, разом ми знайдемо Артема. Де б він не був, слід дізнатися правду.