Глава 4

Важке сонце свинцевим колом високо здіймалось у багряно-червоному небі. До вечора аж так далеко, хоча із настанням темряви вилазять інші, ще жахливіші монстри. Як же він втомився від постійної гонитви. Слід пошукати захисту під стінами цього напівзруйнованого міста. Раптом назустріч вибіг величезний пес, люто зиркаючи навсібіч червоними очима. Один помах, і Арей високо підскочив, пропустивши під себе стрибок монстра. Чоловік стрибав усе вище, ніби завзятий стрімер, чіпляючись за дашок напівзруйнованої багатоповерхівки. Собака біснувався десь внизу, до нього підбігли ще п’ятеро монстрів.

— Не сьогодні, друзі, не сьогодні, — хмикнув Арей, нарешті зупинившись і зриваючи з поясу невелику гранату і швиргонув прямісінько в слиняві пащеки.

Писнув сповіщувач-передавач. Чоловік дістав невеличкий прямокутник, і прямо в повітрі перед собою побачив щоденні завдання, яких назбиралося достатньо:

1. Зайти в місто.
2. Знешкодити зграю вовкопсів.
3. Обстежити проспект Троянд і вулицю Симфоній.
4. Відшукати зомбі. Знешкодити. Провести дезінфекцію.
5. Знайти сховок із картою в квадраті А-58, Б-74.
6. Рухатися згідно карти до сусіднього міста.
7. Дозволяється нічліг в місті або в полі. Наявність монстрів належить додатковому вивченню та опису. Діяти за обставинами.
8. В кінці дня надати звіт.

— Вони мені дозволяють переночувати в полі. Яка щедрість. Ще невідомо, кого доведеться тестувати в чистому полі.

На поясі знову писнуло повідомлення, котре висвітилось перед ним червоними рядками:

«Ви маєте доступ до зброї вищого рівня. Активуйте кнопку ВМ».

— Хоч на цьому дякую.

Арей уже звик спілкуватися сам із собою. Він навіть знав, щоденний звіт — проста формальність, адже його переміщення повністю фіксують дрібні, як джмелі, дрони. Єдине, що він просив, щоб хоч на деякий час його залишали без стеження. Підписав усі пункти для врятування когось з близького оточення, тепер зціпивши зуби доведеться відпрацьовувати. Інакше його справжнє людське тіло підлягає ліквідації, а рідні люди отримають сповіщення про нещасний випадок. Нізащо б у світі він не хотів, щоб хтось там з людей оплакував його понівечене тіло в закритій домовині.

— Нічого, прорвемося. Якби ще хоч щось згадати з минулого.

Під будівлею уже збиралися перекошені зомбі, які, як за командою, підняли голови вгору, відстежуючи здобич. Артем натиснув перед собою кнопку ВМ — прямісінько у руках матеріалізувалася блискуча базука з безліччю кнопок.

— Оце інша справа, приступимо до зачистки проспекту Троянд. От назви вигадують, напевно в розробники взяли якусь дівулю з рожевим волоссям.

Заховав зброю до кращих часів, вирішивши обрати інше місце для кращого знищення зомбо-армії. Натиснув комбінацію клавіш, трансформувавши в руках міцну мотузку з гаком, потім розмахнувся і перекинув зачіпку на балкон сусіднього будинку. Міцно прив’язав мотузку і, намагаючись не дивитися вниз, рушив уперед, обережно ступаючи ногами по хиткій опорі. Заледве перейшов, віддихуючись від хвилювання. Потім опустився вниз пожежною драбиною, і, посміхаючись, подивився на спини монстрів. Одним порухом активував нову зброю ВМ і направив на кровожерливу армію. Ще мить — і Арей стояв сам посеред згарища. Натиснув ще комбінацію клавіш і промовив:

— Прийом. Зброя пройшла випробування. Годиться для використання на відкритій місцевості проти зомбі, випробування тривають. Відбій.