Глава 1

Деякий час до того

Двоє друзів, всміхаючись наступаючому вечору, йшли до гуртожитку. Сьогодні вони вдало захистили дипломні проекти і направлялися відсвяткувати важливу подію в коло друзів-студентів — майбутніх спеціалістів у галузі ІТ і біотехнологій.

— Артеме, мені не віриться, що зміг захиститися у Віри Василівни. Вона заледве мене поглядом не спопелила, так і зиркала чорними очима.

— Жека, таке придумаєш! Кращий студент біотехнолог і не здав би? Вся кімната завішана твоїми нагородами і медалями з міжнародних олімпіад. Не сумніваюсь, що чкурнеш кудись за кордон!

Євген від задоволення почервонів:

— Залишаюся працювати в Україні. Знаєш, я мрію жити і працювати тут, на Батьківщині — тут моє місце. Де народився, там і згодився. А ти, друже? Професія айтішника зараз затребувана, можеш працювати навіть з дому. Це я прив’язаний до лабораторії, пробірок і реторт. Ти в нас вільна птаха.

— Одна молода компанія, котра нещодавно з’явилася на ринку, запропонувала мені дуже цікавий проект. Думаю погодитись, та й зарплатня більша, ніж я зараз можу очікувати, як випускник.

— Вітаю, думаю, ми ще з тобою зустрінемось. В одному ж місті залишаємось працювати.

— Друже, звичайно будемо підтримувати зв’язок. Тим більше, скоро запрошу тебе на наше з Юлею весілля.

— Вже запропонував одруження? Вітаю!

— Ще ні, ось тільки влаштуюся на роботу. Дізнаюся, що і як і відразу запропоную.

— Щасливчик! Залишається побажати тобі, щоб збулися всі твої солодкі мрії!

Друзі ще довго говорили цього вечора, який поступово перейшов у ніч. Та вони обоє не знали, що щастя, поманивши солодкими забаганками, так само може швидко розтанути в майбутті, подарувавши гірке розчарування.