РОЗДІЛ 16. Суперниця

Новина про стосунки Олі й Етьєна поширилася трупою зі швидкістю, яка перевершила навіть найгучніші попередні плітки, — попри всі спроби обох зберігати бодай видимість професійної дистанції на репетиціях, щось у їхній новій, теплій близькості неможливо було приховати від уважних, досвідчених очей колег, які роками спостерігали за крижаною відстороненістю свого художнього керівника.

— Вони навіть не намагаються приховати це більше, — почула Оля одного ранку, проходячи повз гурт танцівників, які стишили голоси, але недостатньо швидко. — Подивіться, як він на неї дивиться. Нечувано.

Оля намагалася не звертати уваги на подібні перешіптування, зосереджуючись на підготовці до прем'єри, яка наближалася, — але Селін Дюбуа, на відміну від решти трупи, не обмежилася пасивними плітками.

— Мадемуазель Гнатюк, — Селін знайшла Олю в порожньому коридорі театру, і голос її лунав із тією самою бездоганною, крижаною ввічливістю, яка завжди передвіщала щось значно гостріше, — чула вражаючі новини про ваші стосунки з паном Моро.

— Це вас не стосується, — спокійно відповіла Оля, відмовляючись показувати тривогу, яку насправді відчувала.

— Навпаки, мадемуазель, — заперечила Селін, і в її голосі забриніла нова, небезпечна нотка, — це стосується всієї трупи. Художній керівник, який дозволяє особистим почуттям впливати на професійні рішення, — це пряма загроза репутації й стабільності всього театру.

— Мої здібності оцінюються виключно за об'єктивними критеріями, — твердо сказала Оля. — Пан Моро неодноразово публічно підтверджував це.

— Побачимо, чи погодиться з цим рада директорів опери, — зловісно зауважила Селін, розвертаючись і прямуючи геть із тією самою граційною, холодною впевненістю, з якою робила все.

Оля відчула, як тривога стискає груди, — натяк на раду директорів прозвучав не як порожня погроза, а як щось значно конкретніше, значно небезпечніше.

***

Тиждень потому тривога Олі справдилася найгіршим можливим чином.

Етьєна викликали на термінову нараду ради директорів — закритий, офіційний захід, деталі якого не розголошувалися решті трупи, — і коли він вийшов звідти кількома годинами пізніше, обличчя його було блідим, напруженим, зовсім не схожим на той теплий, щасливий вираз, який Оля бачила в ньому останніми тижнями.

— Що сталося? — стривожено запитала вона, знайшовши його в порожньому кабінеті пізно ввечері.

— Хтось повідомив раду директорів про наші стосунки, — сказав він похмуро, — із серйозними звинуваченнями в непрофесійному фаворитизмі щодо розподілу головних партій. Вимагають офіційного розслідування перед прем'єрою.

— Селін, — миттєво зрозуміла Оля, відчуваючи, як обурення змішується з новою, гострою тривогою.

— Ймовірно, — визнав Етьєн, потираючи скроні втомленим жестом. — Хоча прямих доказів немає.

— Що це означає для прем'єри? — тихо запитала вона, відчуваючи, як земля наче йде з-під ніг.

— Рада вимагає незалежної експертної оцінки твоєї технічної готовності до головної партії, — пояснив він, — перш ніж офіційно затвердити розподіл ролей. Якщо незалежні експерти визнають твою кандидатуру необґрунтованою, партію негайно передадуть іншій танцівниці.

— Селін, — прошепотіла Оля, відчуваючи, як страх стискає горло.

— Я не дозволю цьому статися, — твердо сказав Етьєн, беручи її за руки. — Твій талант беззаперечний, Олю. Жодна незалежна експертиза не зможе довести протилежне.

— А якщо вони упереджені? — тихо запитала вона. — Якщо Селін має зв'язки серед експертів, здатні вплинути на результат?

Він мовчав довго, і Оля побачила в його очах ту саму тривогу, яку намагалася придушити в собі.

Наступні дні перетворилися на виснажливе очікування — Оля продовжувала репетирувати з подвоєною, майже відчайдушною ретельністю, намагаючись довести власну гідність головної партії незалежно від будь-яких зовнішніх інтриг, тоді як Етьєн, користуючись усіма доступними йому зв'язками й впливом, намагався забезпечити справедливість майбутньої експертної оцінки.

— Я чула, що Селін особисто знайома з головою експертної комісії, — попередила Матильда одного дня, стишуючи голос із тим самим занепокоєнням, яке тепер постійно супроводжувало будь-яку розмову про майбутню оцінку. — Кажуть, вони навчалися разом у консерваторії багато років тому.

— Чудово, — гірко зауважила Оля. — Ще один доказ того, що в цьому світі перемагають не завжди найталановитіші, а найбільш політично пов'язані.

— Не дозволяй тривозі зруйнувати твою підготовку, — твердо порадила Матильда. — Якщо хтось і здатний перемогти в цій несправедливій грі завдяки чистому таланту, то це ти.

***

Увечері перед запланованою експертною оцінкою Оля знайшла Селін у порожній костюмерній, вирішивши нарешті протистояти суперниці відкрито, без жодних дипломатичних недомовок.

— Навіщо ти це робиш? — прямо запитала вона. — Невже особиста неприязнь варта того, щоб ризикувати репутацією всього театру заради помсти?

Селін обернулася, і на коротку мить Оля побачила в її очах щось значно складніше за просту злостивість, — давню, глибоко приховану образу.

— Ти не розумієш, — сказала Селін тихіше, ніж зазвичай. — Я присвятила цій трупі сім років життя. Сім років бездоганної дисципліни, сподіваючись, що рано чи пізно моя відданість буде винагороджена головною партією, яку я заслужила довгими роками праці. А потім приїжджаєш ти — нова, молода, свіжа, — і за кілька тижнів отримуєш усе, заради чого я боролася роками.

— Це не моя провина, що пан Моро визнав мій талант, — тихо заперечила Оля.

— Ні, — гірко погодилася Селін, — твоя провина в тому, що ти отримала не тільки партію, а й серце чоловіка, якого я сама таємно кохала роками, попри всю його крижану неприступність.

Одкровення вразило Олю зненацька — вона ніколи не підозрювала, що за ворожістю Селін ховається щось настільки особисте, настільки болісне.

— Я не знала, — прошепотіла вона, відчуваючи несподіваний приплив співчуття, попри весь завданий біль.