Частина 3. За крок до мрії

Частина 3. За крок до мрії

Ох ці подруги! Помічниці... А хай їм...! Хочуть якнайкраще, а виходить - як завжди! Не встигли відсвяткувати примирення, як нова пригода на обрії маякує, заманює, затягує…

Ірена повернулася додому сповнена рішучості: «Я неодмінно повинна знайти вихід і допомогти Мієчці, доки Зоя з Лорою мене не випередили!» Вона ніколи нічого не просила в чоловіка. Усе, що було необхідно, він сам завжди давав. Вчасно поповнював кредитну картку, постійно цікавився її потребами і задовольняв їх... А тут, хочеш не хочеш, а заради подруги просити все ж таки доведеться.

- Кохана, ти саме вчасно... Я щойно розказав дуже цікаву вечірню казочку нашим вередуням, і вони заснули. Я так старався, щоб у нас з’явилося трішки часу для себе, - щиро зрадів завчасній появі Григорій. Саме так звали чоловіка Ірени.

- Класно! Але у мене до тебе є одне малесеньке прохання... - жінка обійняла свого коханого і тихесенько проказала останні слова йому на вушко.

- Давай... Тільки швиденько, - благав чоловік, обціловуючи шию красуні-дружини.

Ця пара була особливою, адже, незважаючи на десять років спільного проживання, вони кохали і бажали один одного, як і раніше.

- Пам’ятаєш мою дуже гарну, - зробила акцент Ірена, - подругу Мію?

- Звичайно! Ти так питаєш, ніби я ніколи не слухаю твої розповіді про ваші посиденьки та проблеми. Мія - кравчиня, чи не так? - намагався не відволікатися від спокусливих сідничок, погладжував, стискав, ніби дуже скучив.

- Так.. - пристрасніше і пристрасніше цілувала Ірена, щоб чоловік став трішечки поблажливішим. - Вона розпочинає власний бізнес... Хоче відкрити салон ексклюзивного  вбрання в українських традиціях. Він називатиметься “Sole mio”..

- Не розумію, - покусуючи вушко, запитав, - що саме я маю зробити? Ти ж знаєш, це бізнес не мого спрямування...

- Ну, можливо, ти запропонуєш цей проект кому-небудь зі своїх друзів… - не відступала розпашіла спокусниця.

- Я тобі неодноразово говорив, що в бізнесі побратимства не буває, якщо, звісно, не хочеш, щоб тебе одного разу хтось підставив і з’їв разом з тельбухами! - Григорію зовсім не подобалися розмови про роботу  у такий пікантний момент.

І тут Ірена застосувала на арені заборонений прийом. За мить її чоловік простогнав, майже не тямлячи себе: - Ну, добре… Я... спробую... - і... програв бій!

Ох, ці жінки - створіння Божі -

Хто їм рецепт спокуси дав?

Вони на янголів так схожі -

І ти їм світ пообіцяв!

Але у кожній такій леді

Ховається чаклунка зла,

Яка відьмує при потребі,

Якщо не вірить у слова.

Ти жінці потурай у всьому,

Бо враз незчуєшся і вмить -

У небі синьому, ясному

Образи грім загуркотить...

О, ти згадай оці слова,

Як блимнуть блискавки ворожі...

Хто їм рецепт спокуси дав?

Ох, ці жінки - створіння Божі...

Тим часом Зоя поділилася новиною зі своїм Аполлоном. До речі, її особистого спортивного наставника і за сумісництвом чоловіка звали Олексій. Він, як справжній лицар, одразу запропонував допомогу. Працюючи жіночим фітнес-тренером, він постійно спілкується із заможними марнотратками, які будь-яким чином намагаються вгодити такому красунчику як він. Хоча вголос про це не сказав, але Зоя і так все зрозуміла: “Е ні...” - подумала вона, уявляючи, як на її коханого, мов зграя диких кішок, нападають усі оті жіночки. Вона ж те справді гарно знала, адже сама такою була, доки не причарувала Аполлона і жіночими хитрощами не змусила освідчитися їй.

Ревнувати Зоєчці, як з гори котитися, тому кров уже починала закипати... Але в той момент з кухні донісся запах тушкваної дієтичної риби, яку готував Олексій. Він дуже ретельно слідкував за раціоном своїм та  дружини, тож сам і куховарив. Запах був не з приємних, тому вагітна Зоя стрімголов побігла до ванної кімнати. Там вона проводила відтепер багато часу, обіймаючи унітаз... І слава Богу, що шлунок не витримав ароматів корисної вечері, бо ніхто не знає, чим могла скінчитися пропозиція Аполлона про його допомогу...

“О, Лора! Генератор яскравих ідей! Дай же я тебе розцілую!” - розмовляла зі своїм відображенням ще одна турботлива подруга, в голові якої народилася геніальна, як вона сама вважала, ідея. Її задум полягав у тому, що варто розмістити на сайті знайомств оголошення про допомогу у розвитку бізнесу від імені Солі. На тому веб-сайті зваблива Лариса мала більше двох тисяч підписників, тому і була впевнена, що хтось таки клюне на її оголошення. Вона обрала найгарніше фото подруги та додала неоднозначний текст: