Глава 9

Зоя сиділа за столом у бібліотеці академії й утретє перечитувала свої записи.

— Ти вже скоро напам'ять вивчиш те речення, — зауважила Мія.

— А що мені залишається?

— Наприклад, поїсти.

Зоя підняла голову.

— Я не голодна.

— Ти так казала дві години тому.

Мія поклала перед подругою булочку.

— Їж.

— Ти прямо як моя мама.

— Хтось же повинен за тобою стежити.

Зоя усміхнулася, але відразу посерйознішала.

— Міє, а якщо той документ справжній?

— Чому він має бути несправжнім?

— Можливо, хтось помилився. Або неправильно визначив мітку.

— Тоді навіщо зберігати його в архіві?

— Не знаю.

Мія присунула до себе аркуш із записами.

— Давай ще раз. Ми знайшли справу, де зазначено, що другий носій мітки не був драконом. Наступної сторінки немає. Лейя сказала, що в старому каталозі може бути опис справи.

— Але туди потрібен дозвіл.

— Отже, треба отримати дозвіл.

— І як ти це уявляєш?

Мія замислилася.

— Ми студентки дипломатії. Можемо звернутися до керівництва академії з проханням дозволити роботу з архівними матеріалами.

Зоя похитала головою.

— А якщо запитають, навіщо нам документи про істинні пари?

— Скажемо, що досліджуємо історію правового становища міжвидових союзів.

Зоя здивовано подивилася на подругу.

— Ти це щойно вигадала?

— Так.

— Звучить переконливо.

— Дякую. Я старалася.

— Але ми не проводимо такого дослідження.

— Поки що.

Зоя засміялася.

— Ти пропонуєш нам справді його провести?

— Чому ні? Ми ж навчаємося на дипломатії. Відносини між видами стосуються нашої спеціальності.

Зоя задумалася.

Ідея була непоганою. Проте залишалася одна проблема.

— Нам потрібен викладач, який погодиться керувати такою роботою.

Мія раптом усміхнулася.

— Здається, я знаю одного.

Зоя одразу зрозуміла, про кого йдеться.

— Ні.

— Я ще нічого не сказала!

— І не треба.

— Професор Кайєл викладає право. Хто краще допоможе з дослідженням правового становища міжвидових союзів?

— Міє!

— Що?

— Ти прекрасно знаєш, чому я не хочу його просити.

Мія зітхнула.

— Зоє, у вас однакова проблема. І ви обоє хочете її вирішити. Чому б не об'єднати зусилля?

Зоя опустила погляд на свої записи.

— Ми домовилися шукати спосіб розірвати зв'язок.

— Отже, маєте спільну мету.

— Але він мій викладач.

— Я пам'ятаю.

— І це все ускладнює.

— А ти думаєш, йому легко?

Зоя замовкла.

Вона справді майже не замислювалася над тим, що відчуває Марк.

Для неї мітка стала несподіваною проблемою. Але професор Кайєл був драконом. Він усе життя знав про істинних і, можливо, колись мріяв зустріти свою пару.

А тепер його істинною виявилася студентка-людина.

— Гаразд, — нарешті сказала Зоя. — Я поговорю з ним.

Марк сидів у своєму кабінеті й переглядав старі записи, які дозволила взяти Емілія.

Ім'я Северина не давало йому спокою.

Він уже виписав усе, що вдалося знайти: приблизний час подій, згадки про родину та кілька уривків із листів.

Найважливішим залишалося речення:

«Вона не дракон».

Марк відклав перо.

Якщо Северин справді мав істинну іншого виду, чому про це ніхто не знав?

І що сталося з ними потім?

У двері постукали.

— Заходьте.

Двері відчинилися.

На порозі стояла Зоя.

— Добрий день, професоре Кайєл.

Марк машинально закрив зошит.

— Добрий день, студентко Ярова. Проходьте.

Зоя зайшла, але залишилася стояти біля дверей.

— Можна з вами поговорити?

— Звичайно. Щось стосовно навчання?

Вона завагалася.

— Не зовсім.

Марк зрозумів.

— Сідайте.

Зоя сіла навпроти.

— Ми з Мією були в міському архіві.

— У міському архіві?

— Так. Шукали інформацію про рідкісні випадки істинних пар.

Марк уважніше подивився на неї.

— І що знайшли?

— Один дуже старий документ.

Зоя дістала з рюкзака зошит і відкрила потрібну сторінку.

— Я переписала частину тексту.

Вона простягнула зошит професорові.

Марк прочитав:

«Після появи мітки було встановлено, що другий носій не належав до драконячого виду...»

Він завмер.

— Що було далі?

— Не знаю.

— Як це?

— Наступної сторінки немає.

Марк знову подивився на запис.

— Ви впевнені, що правильно переписали?

— Так. Мія теж читала.

— А дата?

— На жаль, її було погано видно. Ми записали приблизний період за позначкою на папці.

Зоя назвала час, до якого належала справа.

Марк відчув, як серце забилося швидше.

Це могло збігатися з часом, коли жив Северин.

— Цікаво, — тихо промовив він.

— Вам щось відомо?

Марк підняв очі.

— Можливо.

— Що саме?

Він кілька секунд вагався, а тоді відкрив свій зошит.

— Нещодавно я знайшов згадку про дракона, який приховував свою істинну.

Зоя подалася вперед.

— Чому приховував?

— Тому що вона не була драконицею.

Дівчина широко розплющила очі.

— Ви серйозно?

— Цілком.

— Тоді це може бути той самий випадок!

— Може. Але поки що доказів недостатньо.

— Як звали дракона?

— Северин.

Зоя швидко записала ім'я.

— А прізвище?

— Його ще потрібно встановити. У документах, які я знайшов, він згадується лише на ім'я.

Зоя замислилася.

— Лейя сказала, що повніший опис справи може бути в старому фонді архіву.

— І ви туди не потрапили?

— Потрібен окремий дозвіл.

Марк кивнув.

— Зрозуміло.

— Ми з Мією подумали, що можна оформити дослідницьку роботу про міжвидові союзи. Тоді, можливо, нам дозволять працювати зі старими документами.

Марк уважно подивився на студентку.

— Це ваша ідея?

— Міїна.

— Непогана.

Зоя усміхнулася.