Розділ ІV «Знайомство»

-Ого, так ти тут опинилась?

-так- Дівчина трохи засумувала, до неї підійшла Меланія та погладила її по голові.-Сьогодні переночуєш в моєму домі, а завтра підберем тобі дім.- Пані помахала голову в знак згоди, Аллен повела її в кімнату. Вони зайшли в маленьке приміщення, там стояло ліжко, світло пробивалося через вікно, з якого був гарний, а під ним стояв столик. Прийшов деякий час, на вулиці почало темніти. У кімнату зайшла жінка.

-Єй! Йди вечеряти.

-Добре.- Вона пішла за Аллен, вони підійшли до тої будівлі, яка була схожа на бар, зайшовши туди Меланія побачила багато чоловіків, та трохи сховалась за розбійницю.

-Не бійся поки я тут тебе ніхто не образить- Всі подивитись на них.-Серед нас нова людина, прошу її поважати!

-А вона хоч щось важке брала? Сміхота та й годі!- Всі почали сміятися.

-Заткніться! Ви теж були без надійними щенятами, але зараз ви сильні розбійники! Що з того що ця дівчина королівського роду? Всі вчаться і вона теж навчиться!- Твердо сказала Аллен.

-Але, він же правий, ще й на нас впаде тягар, зі словами що ми викрали принцесу!

-Так і все ж ми ж такі люди що не здаються, ми любимо ходити по грані смерті! І цей тягар щось змінить?

-Ні!- Сказав хором натовп, розбійниця наказала сідати їсти, вона посадила Меланію біля себе та всі почали їсти, як в одну мить почулися коні. Аллен швидко стала із-за столу. Та вийшла на вулицю, коли вона вийшла всі чоловіки почали дивитись на дівчину. Вона навіть почала трястись, як позаду на її плечах відчула руки, коли дівчина подивилася туди, побачила молодого хлопця , він сів коло неї.

-Привіт, мене звати мене звати Аскольд! Не бійся я замісник Аллен.- Хлопець протягнув руку в знак привітання, дівчина пожала руку.- А як тебе звуть?- поцікавився він.

-Меланія.-коротко, сказала вона.

-Справді? Донька, Велета великого?

-Так- Посміхнулася дівчина, Аскольд взяв її руку та поцілував. Двері відчинилися і до будівлі зайшла Аллен.

-Ти знову, підлизуєшся до новачків?

-Ну а що? Вже принцесі, не можна поцілувати руку?

-Меланія, пішли в дім, завтра нам потрібно рано вставати.

-Добре.- Дівчина встала та пішла на вулицю, А за нею пішла і жінка. -Вони шукають мене?- Тихо сказала принцеса. Аллен похитала голову, вони, зайшли в будівлю та розійшлися по кімнатах. Було вже за північ, Аскольд вийшов на вулицю, з лісу йшов якись хлопець та побачив його, він пішов до нього.

-Доброї ночі! Я принц Демʼян! Ви не бачили принцеси?

-Нажаль ні! Так би я б вам розповів!- Твердо сказав Аскольд, пинц тяжко зітхнув.

-А ви звідки тут? Що ви робите в лісі, в ночі?

-Я помічник, дочки лісника Аллен!

-Зрозуміло.- Демʼян був стомлений та ледве не валився з ніг.

-Може вас провести до кінця лісу? А то таку стомлену людину, легко може зловити вовк!

-А можу, я залишитися у вас?

-Ні! Потрібно питати Аллен, а я не хочу її будити! Давайте, я краще вас проведу! Я знаю цей ліс як свої пʼять пальців.- Аскольд посміхнувся та пішов в перед, а за ним, пішов і принц. Темна ніч, тільки і чути шелести дерев і спів нічних птахів,  ще можна почути прекрасний спів одного хлопця, який ходить, в ночі по тихому лісу до самого світанку. Цікаво хто це? Розкрию таємницю- це звісно же Аскольд. Навіть і зараз вони йдуть і він співає. Не наче, якась русалка, красивий голос, співає такі красиві тихі пісні що неначе голос зливається зі звуками нічних лісів.