Розділ ІІ «Початок»

Принцеса прокинулась в мягкому ліжечку. Вона потерла очі, переодягнулася та пішла до батька.

-Доброго ранку!-Сказала вона сонним голосом.

-Де ти була вчора? Чому я маю тебе шукати?- Зі злості сказав її тато.

-Я загубилася в лісі. А потім лягла біля дерева та заснула.

-Добре, сьогодні ти нікуди не ідеш.

-Чому?-зацікавилася Меланія.

-Сьогодні приїжджає принц, за якого ти вийдеш заміж- Твердо сказав король. Дівчина промовчала тому що, знала батька не переконати. Вона пішла в сад, зірвала декілька квіти та зробила красивий букет. Панянка налила води, поставила туди квіти, взяла свою люблену книгу та почала читати. Пороходили години та до неї зайшов батько.

-Я тобі переніс нову красиву сукню, приміряй та зустрінеш в ній майбутнього чоловіка-Зі словами король приніс красиве вбрання. Дівчина зробила те що велів батько та одягнула, їй дуже личило. Вона спустилась в низ там стояв чоловік йому було 35 років. Принцеса злякалася та почалася трястися.

-Доброго дня.- Вона привітала чоловіка.

-Привіт мила!-Сказав чоловік, посміхаючись, вони всі пішли до святкового столу. Їх посадили разом. За обідом він ставив свої криві руки їй на коліна, та гладив, був момент коли він ледве і поцілував би її.

-Вибачаюсь мені треба подихати свіжим повітрям!-Вона швидко прийняла міри та вибігла на вулицю. Меланія швидко побігла до лісу вона знала там буде безпечно. Її сукня була задовгою, тому вона на мить зупинилася та відірвала частину спідниці. Коли панянка прибігла до лісу, вона тяжко дихала від довгого бігу і знову зустріла незнайому дівчину.

-Що ти тут до біса робиш?-від здивування спитала дівчина.

-Будь ласка, заховай мене десь.- Тихо але наполегливо сказала вона. Аллен взяла її за руку та повела в печеру.

-Так тепер розповідай!- Вони сиділи біля холодної камʼяної стіни, Меланія намагалася привести своє дихання в порядок та почала це все розповідати.

-Зрозуміло, все ж жити в прибутку не як в мрії.-Тихо сказала Аллен

-Так…-Відповіла дівчина.

-Що збирається робити?

-Не знаю,але не повернусь назад!-Сказала панянка та притулилася до неї, жінка почала гладити її по голові. Їй в голову, прийшла одна ідея.

-Підеш зі мною?Як я думаю, це буде краще ніж гуляти по лісу і чекати поки тебе зʼїдять вовки!-

-Я не проти- Вона підняла голову та посміхнулась, Аллен піднялась а за нею і принцеса, вони разом пішли до їхньої схованки. Коли пришли там  стояв маленький будинок, схожий на домівку лісника, а позаду нього, були маленькі будівлі заховані під камуфляж. Коли вони зашли в головний будинок і увійшли в кімнату в якій працювала жінка, там було багато плащів, які вони носили.

-Можеш роздягнутися до білизни? Мені потрібно тебе заміряти.- Сказала дівчина, вона не тільки хороший боєць, але й хороший кравець. Після замірів Меланія побачила дивний слід на шиї дівчини.

-А що в тебе на шиї?-Поцікавилась вона.

-А? Та так не важливо, просто колись ставили цю мітку.-Відповіла Аллен- А зараз не ставлять.

-це твій дім?

-так, я тут живу.

-А чому він самий більший?-Запитала Меланія

-Я тут головна.- Сказала вона посміхнувшись. У дівчини розширились очі в здивуванні, але вона нічого не сказала. Вони нашли одяг підходящого розміру.

-Вибач що задаю багато питань, але як ти тут опинилась?