Розділ десятий

Спокій, що міражем приховував справжні емоції дівчини, миттю зник, залишаючи вразливу дівчину сам на сам зі своїм найбільшим ворогом — правдою. 

— Ви, мабуть, жартуєте...

Підійшовши трохи ближче, вдихнувши трохи глибше, вона все так само продовжувала стояти, немов очікуючи, коли ж проснеться. Та сон продовжувався. 

— Мені ж це сниться, так? Це все сон...

— Міро... Люба, помовчи секунду. 

Заспокійливо поглянувши в очі принцесі, чоловік скоротив залишки дистанції, обережно беручи її долоні у свої руки, прикладаючи їх до серця. 

Поглядом блукаючи по її обличчю, Еміль немов намагався взяти себе під контроль, все так само повертаючись очима до її тендітних губ. 

Вона все розуміла. Мабуть, вперше за весь час їй прийшло розуміння усього сказаного до цього моменту. 

Дівчина згадала ті одинокі дні, коли її запрошувати на королівські бали, де вона завжди поглядом проводила вечори разом із зорями та невідомим їй чоловіком, що неначе був з нею, при цьому не порушуючи її кордонів. 

Згадала ті розмови по вечорах, коли Еміль розмовляв з нею як зі справжньою людиною, довіряючи всі найпотаємніші секрети.
Згадала ті дні, коли чоловік не відпускав дівчину ні на секунду, весь час тримаючи біля себе, наче вважав її рівноправним членом родини. 

Вона усвідомила усе... Та чи не було занадто пізно?

Підвівши розгублений погляд очей, Мірабелла завмерла, на мить дозволяючи собі розслабитися та насолодитися цим прекрасним обличчям, яке так швидко в'їлося їй під саме серце. Ті блакитні озерця, у яких вона, здається, таки потонула. Ті тонкі губи, що наче чекали дозволу на щось. А погляд... Чому він дивився так ніжно? Так проникливо? Так...

Затамувавши погляд, принцеса заплющила очі, повністю довіривши своє серце чоловікові, що, не гаючи часу, обережно припав до її губ, повільно випробовуючи їх на смак. 

Серцебиття двох розгублених душ злилося в один такт, нарешті віднайшовши спокій. Поки поцілунок ставав все більш пристрасним, небо покорила темрява, мороком ховаючи усю землю від сторонніх очей. Лише в одному будинку, під полум'ям свічок, два гарячих тіла танули одне в одному, залишаючи мертвим та живим шанс лише позаздрити.