Розділ восьмий

Розплющивши очі, дівчина декілька секунд просто розглядала стелю, намагаючись усвідомити потік усіх подій. Ось вона виходить заміж за чоловіка, що за коротку мить став для неї ріднішим будь-кого з родини, та чи стане вона йому такою ж важливою? Чи зможе чоловік взагалі пробачити їй таку брехню та довіритися після усього?

Збори проходили швидше польоту будь-якої пташки, що літала під їхніми вікнами, оскільки нарешті, через стільки часу, її родина могла законно спекатися небажаної дитини. Жорстоко?Можливо, та саме така доля спіткала її з самого народження.

Сукню обирала імператриця, тож вибір впав на ніжну, білосніжну пишну сукню з вишитими чорними та смарагдовими квітками, що на диво, прекрасно підкреслювало її зовнішність, а також приналежність до королівської родини. 

Бенкет, бальний зал, священник — усе було готово в найкращому вигляді, чекаючи лише на самих наречених. 

По традиціях дівчину мав би вести батько, та оскільки імператор не виділявся до неї особливою любов'ю, цю місію виконав старший брат Фрідріх. 

Пишна фата та опущена до низу голова не давали змоги нормально оцінити те, що відбувається, змушуючи її нервувати на каплю більше, ніж того хотілося. 

Уже підійшовши до вівтаря Мірабелла усвідомила, хто стоїть перед нею, впевнено оглядаючи жінку. Господи... Одному Всевишньому було відомо, як їй хотілося підвести погляд та заглянути ще разочок у ці блакитні оченята. 

— Прошу хвилинку уваги! — священник однією фразою заткнув усіх гостей, розкриваючи свою книжечку у світлій палітурці. Як вона називалася, принцеса, чесно кажучи, не пам'ятала. 

Охоплена хвилюванням, Белла не відразу усвідомила, що значна частина церемонії пройшла, та час офіційної присяги настав. 

— Чи готові ви, Мірабелло Равенкорт, взяти за законного чоловіка Еміля Брандта, та зв'язати з ним міцні шлюбні узи, що не розірве жодна незгода у вашому житті?

— Так... — принцеса мовила це так тихо, що не те що гості — сам священник не зумів розчути її відповіді. 

— Перепрошую?

— Так... Так, я згідна. 

— Чудово! Чи готові ви, Еміле Брандте, взяти за законну дружину Мірабеллу Равенкорт, та зв'язати з нею міцні шлюбні узи, що не розірве жодна незгода у вашому житті?

— ...
Тиша, що повстала серед залу, стала найбільшою каторгою для дівчини. Еміль не відповідав.

Мовчав, немов води в рот набрав. 

Якщо проти, то хай відповідає. До чого це мовчання?

Не витримуючи тиску та десятки здивованих поглядів, Міра обережно підводить погляд, зустрічаючись із такими рідними озерцями блакитних очей.

Погляд, що все розуміє. Погляд, що з задоволенням спостерігав за її реакцією. Погляд...
— Так, я згоден взяти Мірабеллу за кохану дружину та навіки зв'язати з нею свою долю. ​