— Няв!
На мить завагавшись, покоївка таки взяла бідолашну на руки, заносячи тваринку всередину. Бувши в неї на руках, Мірабелла зацікавлено оглядала приміщення, що було виконано у стилі ренесансу, який досить сильно створював контраст з бароко, що був панівним стилем в імперії. Гладкі стіни були в ніжно-зелених тонах, меблі — оливкового відтінку, на картинах були зображені ліси та гори, доки у самому приміщенні панувала атмосфера спокою, гармонії та інтелігенції.
Заходячи в непримітні двері під сходами, дівчата опинилися у маленькій кімнатці, де солодко спали ще двоє жінок.
— Побудеш до ранку тут, а далі ми щось придумаємо... Ти голодна?
Негативно похитавши головою, кішка безцеремонно застрибнула на вже зайняте ліжко, лягаючи з самого краю, аби нікому не заважати. Не гаючи часу, дівчина також лягла, дозволяючи Беллі побути на самоті із собою.
Що ж... Перша частина плану виконана, але... Якщо її весь час тут триматимуть, як вона зможе слідкувати за господарем цього будинку?Очевидно, що сюди він точно не буде заходити...
Кинувши погляд на жінку, що обернувшись до стелі, вже солодко спала, принцеса вирішила більше не гаяти й секунди. Якщо вона зараз може втекти звідси, то потім буде значно легше блукати по будинку, переховуючись від людей.
Перевтілившись назад у людину, дівчина тихо покрокувала геть, оглядаючись по всім можливим сторонам. Доки всі сплять, це просто ідеальний час відшукати спальню та кабінет чоловіка, аби в день впевнено знати, куди йти. Можливо, їй вдасться навіть сховатися у тому ж кабінеті, адже при таких обставинах стежити за ним було б значно легше.
Піднявшись по сходах на другий поверх, Мірабелла подякувала місяцю за його світло, що допомагало їй не гепнутися звідси, та підійшла до найбільших дверей, що як виявляється, вели до їхньої бібліотеки.
Пригадавши батька, що полюбляв читати книги навіть уночі, дівчина перевтілилася назад в кішку, уже більш впевнено блукаючи маленькими стелажами. Кімнатка була не сильно великою, але книг... Тут були тисячі різноманітних книг, починаючи від наукової літератури, закінчуючи самими безглуздими драматичними романами, що були так популярні серед усіх верств жіночого населення.
— Киця!
Різко злетівши в повітря, кішка нажахано обернулася по сторонах, усвідомлюючи, що знаходиться у руках маленької кучерявої блондиночки, що так радісно її тримала в руках, що на мить можна було б подумати, наче вона знайшла великий скарб, замість звичайної маленької тваринки.
Не тямлячи нічого, Мірабелла просто нажахано спостерігала, як дівчинка, міцно обіймаючи її, несла ту якомога далі з бібліотеки, заходячи в іншу кімнату.
Так... Якщо вона заходить туди без стуку, значить, це її спальня... Спокійно, вона засне, і я знову втечу...
— Братику! Братику, вставай! Я найшла кицю!
#2935 в Любовні романи
#730 в Любовне фентезі
#595 в Короткий любовний роман
перевтілення героїні, приховування особистості, шлюб з незнайомцем
Відредаговано: 06.09.2026