РОЗДІЛ 16

Здається, кіт спіймав   мишку… Попалась. 

Життя  — хитра  штука! Вчора  ти  насолоджувалась  його  можливостями, сьогодні  зустріла  примару минулого,  і  навіть  нове  обличчя  не здатне  тебе  сховати. 

 Вийшовши  з  будівлі,  кидаю  на  її скляні  вікна  задумливий   погляд.  Бажання  облаштувати новий  офіс   прокидається  з  новою  силою.   

Я  не  забув колишню.   Я  лише вперто  намагався  затерти її образ   щоденними   клопотами, новими знайомствами,   новою  країною. А виявляється  варто   було поглянути  в очі,  почути  голос,   що   колись  окриляв  душу,  і все  повертається  до початку. 

 У голові  стільки  вертиться  питання,   що  земля  розпливається   під ногами.   Слід  негайно  обдумати,  на  що конкретно  я  погоджуюсь,   уклавши  з   новою транспортною компанією  договір.  

І  що з  Камаєвим?  Як  живеться  негіднику  після  його  зради?  Раніше  у  мене  не було  ні часу, ні  бажання  цікавитись  ним  та  колишньою.   А зараз  світ  перевернувся  з голови ще раз  на голову,  і  мені слід  визнати: у  присутності Марини  серце  тривожно  оживає, знову  нагадуючи  про  себе.   Повернувшись в  офіс,  я  першою  справою  зондую  соціальні  мережі.  Роман ніколи  не  любив фотографуватися,  тому   його  світлин   не знаходжу. А що стосується Островської… Ситуація  доволі цікава. Її сторінка  заблокована,  сторінки Марії Олевської  взагалі   не існує.  Після  невдалих спроб  шукаю  нову стару  знайому  у всіх  можливих  державних  реєстрах.   Теж  повний  штиль.   Нарешті  ейфорія  проходить,  і  я  відкидаюсь  на  спинку  крісла,  в  задумі  вивчаю  кабінет,  переданий  мені  у спадок.

Я  ще не встиг  звикнути  до  нового робочого місця. Два  роки  тому,  покидаючи справу свого   життя,  я  не сподівався  на  повернення.   Вигнаний  власним  батьком,  почувався  роздавленим, приниженим.  І  поклявся  собі  більше не переступати  поріг місця,  де  було  стільки   болю  та  розчарування. 

З мого останнього візиту  інтер’єр  змінено кардинально. Тато  подбав  не  лише про імідж  компанії,  напрямок  виробництва  та  асортимент  солодощів,  а  й   докорінно   поміняв  обстановку.    У світло-золотистих тонах  відчуваєш себе  справжнім  королем,  навіть   бежеве  шкіряне крісло  чимось  нагадує   трон. 

Татко…  я  повинен навідатись  до нього  в  лікарню.  Мама  давно просить. 

У  двері  гучно стукають. Після  дозволу  увійти на  по   порозі  показується  масивна  фігура  начальника  служби охорони. Для мене також нова людина.

— Доброго дня,  пане  Ковальський.  Маю кілька  питань стосовно  вашої  безпеки. Можемо  обговорити? 

— І  в мене є кілька  питань,  точніше завдань.  Тож  проходьте і  сідайте,  — я  долаю  внутрішні  вагання  та  показую  на стілець  навпроти столу.  — Ви  повинні  будете  зібрати інформацію  на  трьох   людей.  Доведеться  залучити   впливові  резерви,  аби   дістатись  правди. Грошей    не  шкодуйте. 

Підлеглий  швидко  відкриває  блокнот,  записує  три  надиктовані  прізвища.  Жодний  м’яз  на  професійному  обличчі  не  виказує  емоцій.  Також він цікавиться  моєю особистою охорону  та   чи  не потрібно приставити кількох  хлопців  для  безпеки. 

— Ні, я  не  хочу  бачити  когось  поруч.   Я  занадто звик  до свободи, щоб  обмежувати її  охоронцями. 

— Але у  вашого батька  був  супровід,  — не припиняє  настоювати  підлеглий,  отримавши негативну  відповідь. 

— Повірте,  мені  нічого  не  загрожує. 

«Поки що,  — крутиться  на  язиці. Не знати як  далі  підуть справи  з  Камаєвим,  і яких вершин здатна   досягнути його  ненависть  до мене».

—І все-таки  на свій  ризик  я  негласно  накажу  хлопцям вас  супроводжувати. А  ось  цей  тип,  — він  тицяє пальцем  в  останній  запис,  де красується  прізвище давнього «друга», — зв’язався  з  криміналом.   Ми  з вашим  батьком  постійно тримаємо  його  у  полі   зору.

— Тобто,  ви  зараз готові  розповісти його таємниці?

Співрозмовник  невизначено  знизує  плечима. 

— Одружений з  Марією Олевською,  виховують  спільну  дочку Арінку.  Офіційно    керує невеликим бізнесом, але це вершина айсберга. На  нашу  думку, має  офшорні компанії,  які  займають  не  надто  законними справами.  Можу  підготувати  детальний  звіт. 

— Буду вдячний.  А  що відомо  про Олевську?

— Ретельно не цікавились.  Наче  одна  з тисяч. 

— А Марина? Татко  також   стежив  за  нею?

— Ні,  не вважав  небезпечною. Взагалі, ця  дівчина  — табу. 

Батько  допустив  помилку,  втративши  з контролю мою колишню наречену.  Здається,  вона  і  є  основною ланкою  в  складному  ланцюгу подій. 

— Мене  дуже цікавить  Марія Олевська. Спробуйте   дізнатись  абсолютно все,  починаючи  з  батьків, пологового  будинку  і місця  теперішньої  роботи.  Інформація  необхідна якомога  швидше. 

— Зрозумів,  я  діятиму  обережно. Впевнений,   Камаєв  також  не  упускає  нас  з  поля  зору. І  рано чи  пізно він відповість   за свої  злочини.

— Сподіваюсь,  — потираю   підборіддя. Кожному  перепаде по  заслугах, і Марина  тому  не виняток.