Сьогодні місяць постукав до неї у вікно...
***
У картонній коробці сірій,
Що захована серед цегли й дерев,
Жила собі дівчинка Мрія,
З ясним поглядом, з зеленим вогнем.
Ця коробка була невелика,
Чисто сіра - із пилу й печалі.
Мала вікна геть зовсім безликі,
А дверей взагалі і не мала....
Мрія микалась в картонній коробці,
Спрагло-стомлено заглядала у вікна.
Те вікно, що на правому боці,
Показало їй сонячні блики.
Кожен день у коробці картонній
Мав один лише колір - сірий.
А вікно, що на лівому боці,
Якось сніг показало їй білий...
Так хотілось до нього торкнутись,
Відчувати його холоднечу...
А натомість лиш сірості звуки
Відчувались так тихо й безпечно...
Їй хотілось сміятись, радіти,
Дарувати тепло свого серця...
Її серце хотіло любити,
А в коробці хотілось померти...
Там, за картоном безликим і сірим,
Сонце сміється і жити так легко.
Тут, у коробці, вмирає надія,
Хоча в ній здається так сіро і тепло.
Відредаговано: 15.04.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
