Сьогодні місяць постукав до неї у вікно...

***

Коли на вулиці йде дощ,

Маленький гномик сідає на підвіконні.

Він закутується у теплий плед

І рахує на склі краплини сонні.

Обійнявши коліна руками,

Замріяно дивиться на сіру воду -

Дощ поливає землю думками,

Від свого заняття дощ отримує насолоду.

Маленький гномик кладе голову на коліна,

Поправляє на плечах теплий плед.

Коли йде дощ, то затишно на підвіконні,

А в краплинах можна бачити силует.

Гномик водить пальчиком по мокрому склу,

Повторює хвильку сонної краплини.

Від батареї під вікном чути тепло...

Мабуть, це найзатишніші хвилини.

Маленький гномик любить сидіти у пледі,

Любить вмощуватись на підвіконні,

Тоді, коли за вікном дощ холодний,

Тоді, коли по склу течуть краплини сонні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше