***
Із труб в'юниться сірий дим,
А за вікном періщить сірий дощ.
Прийшов до Весни Квітень молодим,
А схожим став на зморшкуватий хвощ.
У брата Листопада взяв свитину
І загорнувся у дощі й тумани.
Ох, Квітень, де твої погожі днини?
Де вечори, від квітів п'яні?
Весна блукає, міряє калюжі...
Нема розради в сірому мовчанні.
"Який же ти зрадливий, любий друже!
А я так мріяла про сонячне кохання..."
А Квітень не зважає на погоду -
У сірій свитці Листопада тепло.
Він серед квітів походжає гордо,
Дарма, що все до нитки геть промокло.
В'юниться сірий дим із димарів промерзлих.
Весна, щоб вгрітись, п'є глінтвейн солодкий.
Вона хотіла спів пташок відвертий,
А має сірий дощ і сірий дим холодний.
Відредаговано: 15.04.2020