Життя розсипає роки, мов перлини,
Порвалось намисто - немає разка.
Спливають секунди, хвилини, години...
Та зустріч розлуки така вже близька...
Зустрілися двоє, мов в тексті два слова,
Немовби і поруч - та разом ніяк.
Навколо слова. І всі як полова -
А серцю потрібен лише один знак.
У голочці нитка, на нитці перлина.
Невидимі руки збирають разок.
Лиш слово, лиш сонце, лиш завтрішня днина
Дозволить перлині ввійти в ретязок.
Двох рівних перлин не буває на світі.
Не бути і двом одинаковим дням.
Лиш тільки тоді, коли сонце в зеніті,
Почнеш розуміти всю вартість життя.
Невидимі руки низають намисто.
Одна до одної - збирають роки.
Так солодко, тепло, печально і чисто...
На пам'ять, на завтра, на рік, на віки...
Відредаговано: 15.04.2020