Зима притомилась і сіла у крісло.
Взяла нитки й спиці і в'яже шкарпетки.
Сьогодні ізночі гуляла по лісу,
Розносила в нірки солодкі цукерки.
Рядок за рядком лягають узори -
Бігають спиці з рядочка в рядок.
Уже нав'язала деревам убори,
А ниток пухових не зменшивсь клубок.
На білих шкарпетках сніжинки танцюють,
І пахне морозом м'якенький пушок.
Тим часом на вікнах узори малюють
Синички, горобчики й сніговичок.
Відклала в'язання і дивиться в шибку -
Бешкетники-друзі чаклують над казкою.
Через скло замальоване зовсім не видно
Ні світу, ні вулиці за білою фарбою.
Останній рядочок - і справу закінчено.
Іще один день нав'язала собі.
А завтра на хустці вишиє віхолу,
І в рукоділля складе свої дні.
Светри - то дні, оповиті морозом,
Рукавички і шапки - засніжені дні,
Хустини і шарфики - дні, коли подихом
Віхола сипле сніжинки малі.
На кожну погоду зв'язала убрання.
Сьогодні накинула хустку квітчату.
І знову зібралася з ночі до рання
По лісу засніженім мрійно гуляти.
Відредаговано: 15.04.2020