Сьогодні місяць постукав до неї у вікно...
***
Палав сірник, вже догорав до краю.
Обвуглена голівка похилилась.
Одне лиш тихе слово "помираю"
Із вуст уже обпалених скотилось.
Ось-ось і все, скінчиться серця мука.
І вщухне біль, не стане докучати.
А все виною гострота розлуки.
І те, що смів так віддано кохати.
Ох, як манило полум'я звабливе...
Як серце ревно рвалося з грудей...
Вона його свідомість полонила.
І змусила згоріти для людей.
Він їй молився, клявся у коханні,
Він ладен був весь запалити світ.
Він кожен раз прощався, як востаннє.
І кожен раз вітався лиш "Привіт"...
Ніяковів, а потім злився довго,
Що так підвладний поглядам її.
Він шаленів, а їй хотілось знову
Його. Назвати обраним своїм.
І він відчув. Він миттю загорівся.
Вогонь гарячий танець закрутив.
Він їй горів, для неї запалився.
Дарма, що мрії щастя недожив.
Тепер вогонь для нього друг, ніж ворог.
У ньому є спокій і каяття.
Ох, тільки б їй... Ох, тільки б, тільки б поруч...
Віддати їй обвуглене життя.
Він догорав. Для неї і безглуздо.
Сірник один із тисячі таких.
Кохання жар зібрало прах у вузлик
На пам'ять чи на згадку. Вогонь стих...
Відредаговано: 15.04.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
