Пізній вечір; мало світла. Кухня.
Вона в твоїй сорочці за столом.
Ти заходиш стомлений ледь чутно.
Все спостерігаєш наче сон.
Ти стоїш, схилившись до одвірка,
Руки склав в кишені, не дихнеш.
А вона - спокійна, ніжна квітка -
Ще тебе не бачить, але жде.
Раптом ваші погляди зустрілись -
Блискавицею пройшов міцний розряд.
В мороку вечірнім загубились
Всі слова. Лише виразний погляд.
Все злилось в єдиний морок ночі -
Відчуття, емоції, мораль.
Лиш на кухні ви. Лиш ваші очі.
Похотлива пристрасть, секс і даль.
Ваші дотики, цілунки... Грубість, жорсткість.
Ти - самець, вона - то твій трофей.
Твої руки, її тіло - гордість.
Непокора і підвладність. Силует грудей.
Ніжність, п'янкість її тіла губить.
Ти береш її, подавлену й святу.
Лиш твоя. Лише вона так любить.
Лиш її ти хочеш так. Одну.
Твої пальці владно беруть тіло.
Твої дотики - вже ехо на устах.
Ваша близькість - фізіологічне диво.
Вона - натхнення, ти - для неї маг.
Знову жорсткість; грубо за волосся...
Вона - кішка - дика і свята.
Ох, це тіло... Лиш на мить здалося,
Чи то янгол з пекла, чи то відьма з хмар.
Її погляд повний непокори.
Але тіло просить тебе ще.
Лиш під тебе прогинатися готова.
Лиш тебе відчути ще і ще.
Кухня. Ніч на ній господарка всевладна.
Ти для неї. Ти тільки її.
Ох, дияволе, яка ж вона принадна...
Цілий світ у ній в твоїм житті...
Відредаговано: 15.04.2020