Нуль.

"Сьогодні мій день" - подумав я і вийшов на вулицю... І щойно я вийшов мене ледь не вбив чорний магістр на гнідому коні. Він кудись поспішав, а я вийшов якраз під ноги його коня... Це було вкрай необачно... Кінь звився на задні ноги від несподіванки, а магістр втримавшись у сідлі звернув на мене свою увагу. ВІн глянув на мене з такою огидою, як міледі Агнесса, мабуть, дивиться на кліщів, що знаходить у свого всім відомого Чорного Пса, якщо в нього взагалі є вони, ті кліщі…

В його погляді я прочитав не стільки здивування, скільки огиду, до чогось бридкого, що треба мимохідь знищити. Я побачив, як він вже заніс руку для руйнівного закляття, яке, напевно, перетворило б мене у купку лайна, якби кінь не скочив на всі свої ноги і не продовжив свій біг так, наче мене і не було... Так само продовжив свою поспішну мандрівку і Чорний Магістр, який наступної миті забув про мене... Про цей шматок лайна, що випадково скочив під ноги його коня. "Не такий вже й мій день" - подумав я. - "Принаймні не так він вдало починається, як я сподівався..." Я зробив захисне коло в районі сонячного сплетіння і мені стало трішечки легше. Принаймні відпустило заціпеніння, яке я отримав на краю перетворення у неприємну купку лайна... Чи в що там ще збирався перетворити мене Магістр. 

"Треба значно уважніше виходити на вулицю наступного разу" - подумав я, і продовжив свою подорож до місця роботи.