63. Ганнуся

Ганна пленталась за хлопцями. Вона майже не прислухалася про що вони говорять. Попередження Дима то спливало у пам'яті, то знов геть забувалося. Вона то виглядала хижака, то сердилась на Даню, що він втягув сюди Дмитра, поговорити нормально не вийдн та й сенс цієї вилазки загубився. Даня не шукав хижака- він просто знайшов собі нового приятеля. Весь день вони плентаються по околицях,. Вулиці схожі одна на одну, та й здається, вони по якихось проходили кілька разів. І, може, треба і піти геть, і залишити цю справу на інший час, але одразу пригадувалочь застереження Дима про те, що хижак поруч... А вулиці такі порожні... Тривожно йти самій. А Даня з Дмитром хоч якійсь супровід. Ганна дратувалася, але йшла. Її мучила спрага, але ні магазину, ні колодязя їм не трапилось. Скільки вони вже ходять? Десять годин? Дванадцять?

- Даня, вечоріє, час додому. Дмитро, а твій автобус?

- Я встигну на останній,- посміхається Дмитро,- давай дійдемо вже до кінця вулиці....

- Ой, ну добре,- погодилась Ганна, щаслива, що це скоро скінчиться і вона нарешті нап'ється води. Ноги підкошувались, і вона повільно пленталаст за хлопцями, які ,здавалось, і не помічали втоми. Думки зліпалися. От чого вона взагалі тут? А! Точно, хижак, Софійка.... От цікаво, а що Катря цілий день робить? Збирає інформацію? То мала б уже щось мати. Дивно, що Ганна тільки зараз згадала про телефон, а вона ж завжди пишалася своєю організованість і пам'яттю. Вона дістала телефон.  Пропущені. Як вона і не чула? Що? Сорок шість пропущених від Дані?! Хижак поруч з тобою... Дурна, дурна, дурна. Вона з самого початку з хижаком ходить. Він перетворився наДаню і виманив з дому з самого ранку. Що робити? Найрозумніше - тікати... Але Дмитро? Що з ним буде якщо Ганна втече без попередження? Цілком можливо, що хижак захоче повечеряти ним. Вона не готова до такого вчинку. Думай, як його витягти.

- Може розділимось і прчешемо три паралельні вулиці?- запропонувала Ганна хлопцям, коли вони наблизились до перехрестя,- наостанок? Швиденько так, а на тому боці зустрінемось?

- А, давай!- погодився Дмитро,- а потім я на автобус.

- Чудово,- Ганна попрямувала наліво до наступної вулиці, Дмитро,  ти, мабуть, бери центральну, Даня, а ти наступну, зустрінемось на тому боці,- Ганна намагалася говорити спокійно, хижак не мав здогадатися, що розкритий. Вона допленталась до початку вулиці, що буцім мала перевірити, завернула за ріг і понеслася щодуху. План був простий. Прибігти найшвидше на той кінець вулиці перехопити там Дмитра і втекти від хижака, поки той не прийшов. Поки бігла, вона прикидала: Дмитру скажу, що то така старовинна гра між нею і Данею, і треба поспішати. Чорт, в він не почне перепитувати? А куди тікати, якщо він навіть погодиться? Продовжувати бігти вперед, чи повернути назад, щоб заплутати хижака? І все ж таки, що сказати Дмитру, щоб він не зволікав?

На тому боці вулиці на неї чекав Дмитро поруч з Данею. З однаковими насмішкуватими посмішками. Всередині все обірвалося.

- Розумничка,- сказав Дмитро вже відверто глузливо,- і телефон я тобі перекрив і думки плутав, а ти все одно здогадалась ... Правда здогадувалась аж дуже довго, то може не така й розумничка. Але я не серджуся, ти весь час дуже смачно дратувалася. А зараз дуже поживненько боїшся. Хоч і недостатньо...

"Його не можна боятися"- крутилася єдина думка в спорожнілій голові. Чи то пак їх. Два хижаки! Дим, а чому ти про це не сказав. Чи фальшивий Даня- то фікція? Як і ті старшокласники, про яких всі знають, але ніякої конкретики. Він же заморочив всю школу. Ай, що тут думати! Ганна розвернулася і понеслася подалі від хижака. Вулиця порожня, вуличні ліхтарі хоч і ввімкнули, але темрява якась занадто густа. На наступному розі на неї чекали Дмитро і псевдо-Даня.

- Ти серйозно думаєш, що тепер втечеш?- здається хижак вирішив погратися здобиччю, впевнений, що вона не втече. Е ні, вона колись сама бачила, як кіт так догрався і впустив мишу. Щоправда, кіт був дуже молодий. А може миша занадто спритна.... Даня кинувся до неї. А вона ж попереджала, що в неї повні кишені солі. Чи вона попереджала іншого Даню? Ну то сам винуватий. Сіль влетіла просто йому в очі. Даня зупинився і почав несамовито трусити головою і терти обличчя. Хижак- Дмитро зашипів. А потім кинувся до неї. Ганна кинула в нього сіль, але не схоже, що це йому нашкодило.

- Сіль?- ох і вираз обличчя в того нового Дмитра, лють, огида, роздратування,- ти справді думаєш, що мене,- Ганна не дослухала і жбурнула в нього ще сіль, і ще, і ще....і понеслася від нього зі всією швидкістю, на яку була здатна. Їй треба в людне місце. Там хижак не нападе. А потім одразу подзвонити Катрі, попередити всіх... Тільки ці вулиці зовсім незнайомі, і вона зовсім не орієнтується в який бік їй бігти. Небо швидко затягло хмарами. Стало ще темніше, почав накрапувати дощ, який швидко перейшов у зливу. То фігня, може і хижак її загубить.

- Де тепер твоя сіль? Розтанула,- Дмитро йшов просто на неї, хоча за стіною дощу ледь вгадувався його силует. Фальшивий Даня теж там був, але не говорив і майже не діяв. То може хижак все ж таки один?

- Що таке сміливою стала?- шиплячий голос хижака перекривав шелест дощу,- То я це виправлю,- він викинув праву руку намагаючись вхопити її за волосся, Ганна відхилилилася, але повсковзнулася в калюжі. Піднімайся і біжи, нема чого його слухати. Але за потилицю вхопила крижана рука.

Ганна спробувала викрутитися, але він міцно тримав її за волосся. Друга крижана рука вхопила її за шиюі щосили здавила. Він її вб'є?

- Пан Суддя, сюди ,- як з глибин свідомості вихопилося це ім'я Ганна не змогла б пояснити ні зараз ні потім, але свою справу воно зробила: крижані руки трохи послабились, коли хижак відволікся слідкуючи за її поглядом. Ганна вирвалась, але хижак не кинувся за нею, а дивився дуже уважно крізь завісу дощу. Що там, Ганні було не цікаво, їй треба тікати, але хоч краєчком ока можна подивитись? В тому місці куди дивився хижак дощ був дуже дивний. Наче щільніший, ніж в інших місцях, до того ж це був не стовп дощу, а силует людини, яка наче летить вниз. Дощ ущільнювався далі і силует перетворився на людину, яка одразу ж гепнуласьтв калюжу. Ганна щодуху кинулась до неї. Цю людину вона точно не з ким не переплутає, а чому Софійка в піжамі і чому та дивна істота сидить в неї на горгошах, вона з'ясує потім. Зараз треба тікати від хижака.