48. Дим

Дуже добре що вони йшли через це кучеряве поле. Ці рослинки дуже жадібні і хапають все, що їм попадеться. Вирватися можна, але це займає час. Це була єдина ідея, коли він зрозумів, що перетворюється. Просто стрибнути в кучеряві зарості, поки ще свідомість не згасла. Поки він- це ще він. А далі, навіть якщо він і перетвриться, вони його затримають. А Софі-Світланка вже буде далеко. Краєм ока він побачив, як вона несеться до лісу. Дивно, але голоду не відчувається. Тіло легке і якась ейфорія. Дуже поліпшився зір, але він це ще він. Чорт! У Софі-Свфтланки Міка в рюкзаку, вона ж теж перетвориться! Дим подавив в собі іпульс кинутись за нею. З Мікою Софі-Світланка впорається. Набагато гірше,що вона робитиме в Пропащому лісі. Ось її силует зник серед темних дерев. Щасти тобя. Я вже не допоможу. Все можна вибиратися. Навіть якщо він перекинться просто зараз, те чудовисько в яке він перекинеться не побіжить до Пропащого лісу ні за якою здобиччу. Просто щоб не попасти самому комусь на зуб. Сонце вже сіло. Піднявся блакитний місяць. Зовсім скоро він стане смарагдовим. Як же ж Дим ненавидить цей колір. О! А це щось новеньке! Диму завжди було байдуже на цей колір. Прокидається Нічний Дим?

Вирватись вдалось не одразу. Кляті кучеряві рослини добряче його спеленали. Довелось навіть матеріалізувати мачете, щоб звільнитись. Ну хоч це він ще вміє. А скільки тут звуків! Його завжди дивувало, що ночі тут безшумі. І нічого не можна почути без додаткових трюків. А вони просто не для нього були. Кучерява рослина нарешті здалася і Дим зміг підвестися на ноги. А дорога ще тут. Дивно, що не втекла після такої витівки. А власне чим можна нашкодити дорозі? Розламати їй покриття? Він не впевнений, що воно не відросте. А ще як?

- Добра ніч. Ти новенький?

Дим пригледівся. На дорозі наче хтось стояв. Але він був майже невидимий. Просто в тому місці звідки линув голос світло наче трохи переломлялося. Як в склі, або в чомусь набагато більш прозорому. Але силует Дим більш менш відрізняв. Наче людина карликового зросту з дуже великою головою. А на голові гострі вуха.

- Може і так. А ти хто такий?

- О. Я твій друг. Прийшов познайомитись.

Друг еге ж! Це, скоріш за все, падальник. Новенькі чудовиська не завжди народжуються сильними. Великі хижаки ним не зацікавляться. Але жодна ниша не буває порожньою.

- А чому я тебе не бачу?

- Справді?- “друг” здивувався дуже натурально, але Дим не даремно стільки часу допомагав Полі. “Друг" зробив все можливе, щоб його не бачили. Треба його позбавлятися, поки Дим не перекинувся на Нічного Дима. Бо ще невідомо при якій силі буде його нічне альтер его і чи не вийде, що той “друг” таки ним закусить

-Покажися.

- Але я стою просто перед тобою,- актор з нього ніякий.

- Я тебе все одно не бачу. То що ти хотів?

-Давай знайомитись. Мене звати Піт, а тебе?

- Драматичний Уг,- "так я тобі і сказав моє ім’я"-просковзнула сердита думка. Невже той Піт хоче собі служника? Чи перестраховується, бо думає, що Нічний Дим сильніший?

- Можна я зватиму тебе Уг? Взагалі-то небезпечно казати своє ім’я першому ліпшому. Ті, хто знають твоє справжнє ім’я, мають над тобою владу.

- І ти розповідаєш мені це після того як визнав моє ім’я? Ти хіба не перший ліпший? Влади наді мною хочеш?

- Я не перший ліпший. Я твій друг.

Друг, але не показується. Що ж він хоче?

- То не будеш свою владу проявляти? До речі, а Піт то справжнє ім’я?

- Звісно ні. Ти не перживай. Я друзів не використовую. І взагалі, виходь, будь ласка, з тих заростей. Та рослина небезпечна. Ти дуже сильний, якщо зміг її обірвати. Але навіщо даремно втрачати сили?

То було слушно. Дим в кілька кроків вийшов на дорогу. Місяць вже був смарагдовий. Це означало, що ніч вже зійшла на землю повністю. То чому він все ще себе пам’ятає? Чи це просто сон, а Нічний Дим десь бігає і контролює його тіло? Ну звісно все може бути. Але є нюанс. Він тут не може спати. Ніхто з попаданців не може. Ні до перетворення,ні після.

- А твоя бранка втекла,- з дещицею жалю промовиви Піт,- кляті рослини збили тебе з пантелику...

- А звідки ти знаєш?

- А я тут стояв. Я бачив, що ти вже перетворився і просто її дуриш, а потім сказав ій тікати. Ті зарості мають аромат, що морочить новачкам голову. Він всім морочить, але з певним досвідом йому можна опиратись. Ти ж її на збори вів. Я правильно розумію?

Що за збори такі? За три роки Дим жодного разу про них не чув. І Полі скоріш за все теж не чув. Якби чув, він би поділився. Хоч мимохідь.

- Я не впевнений, як це називається.

- Збори,- переконано сказав Піт,- Збори служіння Таємничому чудовиську. Просто ти новенький і відчуваєш все на рівні інтуїції. Але розуміння прийде.

Таємниче чудовисько. Здається на такий вказівник він вчора натрапив. Все цікавіше і цікавіше. Дим знов прислухався до себе. Нічний Дим і не думав з’являтися. Чому? Так хіба буває? Байдуже. Треба про все дізнатись і вранці розповісти Полі. Йому буде дуже цікаво.

- Ходімо на ті збори. Де вони?

- В Лісі. Нам туди. Ходімо.