38. Ганнуся

Ледь згорнула за кут, наскочив на Даню.

- Ну ти даєш. Це ж геніально: перцеву настоянку в окрему пляшку налити для самозахисту

- Ти все чув? А чого не прийшов на допомогу?

- Я б прийшов, якби було дійсно щось загрозливе. А так чого ж себе викривати?

- А як би ти дізнався, що є щось справді загрозливе? Коли вже той пес мені в обличчя вчепився б?

- В тебе перцева настоянка була.

- Даня, ти наче і дуже розумний, але щось не завжди. Це просто флакончик від парфумів. Порожній. В мами парфуми закінчились, і я його випросила. Так і тягаю в кишені.

- Не репетуй, тебе ж все одно прийшли рятувати. І я спостерігав. Весь час.

- Спостерігати мало. Ну що, пішли того неадеквата з собакою перевіряти?

- Зараз не варто. Він буде уважний. Можливо його варто відкласти до понеділка і перевірити в школі або після школи.

- А третього де шукати?

- А про третього Катря обіцяла порозпитувати. Ти ж знаєш, вона з тих, хто завжди в курсі.

Це була щира правда. Катря наче сиділа на якійсь поточній інформаційній жилі і знала все про всіх і вчасно. А як не знала, то могла дістати інформацію в короткі строки, причому плітки її не цікавили і до пліткарів вона ставилась з легким презирством.

- А ти з нею зв'яувався, може вона вже знає?

- Коли? Я взагалі то тебе підстраховував.

- То дзвони зараз,- Ганнуся не могла заставити себе сердитись на Даню. На вчорашню ейфорію, наклалася ейфорія від зустрічі з сьогоднішнім симпатичним лицарем. Ну яка з неї приманка? Той хижак отруїться.

Розмова з Катрею нічого не дала. Як вона має щось дізнатися в таку рань в суботу? Не можна дзвонити просто так і розпитувати про хлопців! Бо ще вирішать що закохалася і такі плітки підуть. То справа делікатна. Про такі речі треба питати наче ненавмисне, між ділом. А між ділом о сьомій ранку не дзонять. Та ще й в суботу. Майте спокій і терпіння. Якісні речі поспіхом не робляться...

І що зараз робити? Це питання повисло в повітрі. Вони опинилися на іншому боці містечка в компанії один одного, і якщо щиро казати, вони б обидва воліли бути в іншій компанії. Може того лицаря пошукати і прикинутись, що зустріч випадкова? Ні, то маячня. Де вона його шукатиме? Це раз. А по-друге: вони мають справу.

- Ну що, ходімо перевіримо Урта? Як дійдемо, вже не зарано буде по гостях ходити?

- Давай хоч так.

Як вдало їй спало на думку перевірити Урта! Коли вони доплентались до Софійчиного подвір'я, до них вибіг розлючений Денис. Перша думка була, що він сердиться, що Урта так надовго залишили на нього. А друга, що Урт таки знайшов ключик, і таки під'їдає малого.

- Урта доведеться забрати мені,- півголоса сказала Ганнуся Дані

- Тобі мало того гостя, що тебе лякав? Хочеш ще й Урта на додачу?

Але тут до них підбіг Денис. Злющий.

- Він перетворився на чорну калюжу і відмовляється перетворюватись на Софійку. Я вже не знаю, що мамі розповідати. А на сніданку вона точно захоче її бачити.

- Що Софійка вирішила сісти на дієту і сніданок пропустить

- Не поможе,- помотав головою Денис,- мама точно потягне снідати силою. Чи до лікаря. Бо Софійка і поганий апетит- то несумісне.

- Давай я з ним поспілкуюсь,- запропонувала Ганнуся, подумки прикидаючи чим мотивувати Урта. Лякати сіллю? Скоріш за все він вже не боїться і чудово розуміє, що вони його не знищать, бо він їм потрібен. До того ж вона сама не знає наскільки він виснажений і чи не доконає вона його тою сіллю. Вмовляти? Взагалі-то перемовини з терористами приводять лише до того, що терористи нахабніють. Але хоча б варто дізнатися, що саме хоче ота тварюка....

- Нічого не хочу,- голос Урта звучав наче він помирає,- дайте мені спокій. Я повністю знесилений.

- Перетворись на Софійку, скажи її мамі, що йдеш зі мною і на вихідних ночуватимеш в мене, і розливайся назад. Я тебе сама в баночку зберу і понесу.

- Куди понесеш?- підозріло спитала калюжа.

- Може додому, може в людне місце, щоб поїв, а може додому через людне місце. І буде ні вашим ні нашим.

- Ніби ти мене зможеш нагодувати, так щоб мені вистачило. Ти хоч відчуваєш свій настрій?

- Так, і саме тому саме я заберу тебе додому. Нема чого тут сидіти, Дениса жерти. Не бреши, що знесилений. Малий таким психованим був коли його перше місце за змагання з бігу віддали малому, який просто переміг відштовхнувши його перед фінішем. І то, в той раз не таким лютим. Ти нажерся, тепер перетворюйся на Софійку. Чи ти на сонечко захотів?

- Добре, тільки дзеркало завісь

- Нащо? А точно!

- Отож! Зіпсуєш їй пошуки, мені точно триндець.

- То поміняйся з нею!

- Та я сил не маю! Це правда. На обмін не вистачить.

- Бідолаха, а якби вона тебе по договору примусила?

- В договір вкладається енергія, яка має використовуватись при зворотньому обміні. На договір моїх сил би не вистачило.

- А на сам обмін вистачило?

- Як бачиш. То що казати мамі конкретно?

- "Мама, я до Ганнусі і залишусь на ніч, добре? Ми всі уроки зробимо, чесно".

- І це пройде?- з сумнівом спитав Урт

- А чого ні? Софія людина надійна. Причин не довіряти їй нема. А на вихідних ми доволі часто одна в одної ночуємо. То вже традиція.

- І як я одразу не помітив?! Дві горласті дівки в домі! Сюди взагалі і потикатися не варто було.

- Бо ми не ночували в кімнаті Дениса.

- Та то дрібниці і маячня. Ви мали б хоч ненароком якось проявитися!

- Не уводь в сторону. Перетворюйся. Бо посолю.

- Це нежіночно. Ти знаєш?

- Байдуже. Перетворюйся негайно.

Софійка виросла вмить з чорної калюжі...

- Бач який я слухняний,- сказала Софійка голосом Урта

- Говори вже, я тобі текст сказала. Тільки голос правильний зроби.

- Мам, я до Ганнусі.- сказав Урт вже софійчиним голосом.

- Снідати, потім до Ганнусі. Ганно, ти теж давай сідай снідати.