19. Дим

Він так зрадів коли побачив, хто саме прийшов до Сяючого дерева. Те, що до них хтось йде, листя почало пліткувати, ще як вони ступили на дорогу. І Міку ліс добре знає. Ту Міку, здається, взагалі всі знають. А от коли до тебе приходить справжня людина, ще не збожеволіла від цього світу, це- щастя. А, ну звісно, що він зробить все можливе, щоб вона звідси вибралася. І, може, тоді Пану Судді буде достатньо причин і доводів, щоб відпустити і його. Може, тому Полі її і направив до нього. Але тут був ще підступ. Цей огидний світ вже почав діяти на нього. Єдине місце де можна ще затримати перетворення на місцеве чудовисько, це біля Сяючого дерева. Він був дуже обережний цілих три роки. Полі казав, що це неймовірно: інші перетворюються за кілька місяців. А тепер, її дуже швидко треба витягати. От тільки ця Міка... Якщо їх настигне ніч, Міка буде великою проблемою. Думки роїлися і обганяли одна одну. Так Софі-Світланці (навіть подумки не можна думати про її справжнє ім'я, бо про нього так можуть здогадатися, чи, ще гірше, підслухати думки) не пояснити, чому він так робить з Мікою. Але в цьому світі і так занадто багато того, про що їй взагалі не варто знати. Світла наївна людина. Он як Рожевий ліс для неї нарядився. Для нього він теж старався, коли Дим тут тільки з'явився. А тепер вони так одне одному набридли, що воліли б вже не бачитися...

... В кімнаті її брата на неї вже чекали. Пощастило, що самі помітили, що Софі-Світлана зникла. Полі, казав, що, якщо тебе хтось шукає і чекає, в тебе дуже великі шанси знайтися і повернутися. Багато в неї друзів, навіть трохи заздрісно. В нього друзів, як виявилось і не було. А тут серед друзів у нього тільки Полі. Пощастило, що хоч він є. Не було несподіванкою, що вони його не побачили. Його не завжди можна побачити, навіть якщо він поруч стоїть. Така суперздатність, а може він просто зникає, в цьому химерному світі і не зрозумієш. Він порпався у всіх шафах, поки Софі-Світланка намагалася якось якось обмінятися інформацією зі своєю подружкою. Так сушені метелики, залишки жахіть, мотлох всякий... О! І роз'ємні кігті з рубіновими ґудзиками. Це точно Урт! Щоправда, дуже дивно, що той сцикун наважився на неузгоджений обмін. Пан Суддя далеко не всіх дозволяє сюди тягти. І, як виявилось, далеко не всіх відпускає. А ось і Урт. Зачекай, засранцю, я тобі тут влаштую. Підходь ближче! Що?! Урт хоче назад, коли все тільки почалося?! Дивно. Він хоч і не зможе їх лякати, цілком може дратувати і злити, а ще влаштувати безнадію, шантажувати тим, що не випустить Софі-Світланку, і заставляти робити речі проти совісті, а там взагалі такі муки почнуться... Смачно і поживно. Дим різко обрубав останню думку. Полі попереджав, що воно так буває, і від нього цілком залежить не піддаватися. Не варто було підлякувати Урта, той одразу відмовився мінятися. Хоча... Тут Дим мав зізнатися сам собі, він це зробив навмисне. Не міг він втратити хоч і примарний, але шанс відвести її до Пана Судді і вмовити того відпустити і самого Дима. Пан Суддя істота підступна, але власні обіцянки має виконувати і правил дотримуватись. Але ж все ж таки, чому Урт вирішив повернутись? Злякався? Чого може злякатися шафний пугальник? Невже хижак? І тут Дим вперше за три роки відчув надію. Якщо він притягне хижака Пану Судді, це буде довід. Дуже вагомий довід для пана Судді, що тепер його можна поміняти на хижака. Принаймні, Полі в цьому впевнений. Той хитрий равлик, поки що, ніколи не помилявся. Незрозуміло тільки, як перетягти Софі-Світланку на свою сторону. В будь-якому разі, спочатку треба йти до Судді, і він майже впевнений, що потім доведеться йти до Кордоних воріт. Вона і сама могла б туди піти, без Дима, і скоріш за все її б випустили. Але от Диму довелося б залишатись тут. Дякую, Полі, що направив її до мене, ти найкращій друг. Так, тепер треба попрацювати за посадою. Під найбільшою небезпекою зараз малий брат. Що там того сцикуна Урта втримає - сіль? Це хороший варіант: сіль легко зібрати, а якщо малий палитиме солому в хаті, батьки точно не зрозуміють і Урта замкнути не вдасться. А ще хай завісить дзеркало. В кімнату, де вже є один монстр навряд чи хтось сунеться, бо там вже недоїдки, але краще перестрахуватися. Клацання пальцями, і на дзеркало лягає непомітне павутиння. Коли всі підуть воно обернеться на лист в якому будуть інструкції. Малий легко зможе ними скористатися. Єдина проблема, що він може не повірити, і вирішити, що то якась пастка. Але то вже його проблеми.

Чим ближче було до сутінків, тим більше він відчував голод. Проблема. Люди не відчувають тут голоду, тільки монстри, або ті, хто почав перетворюватись. Треба зосередитися на пошуку укриття. Нічні горохулі- то хороші створіння, але вони не зможуть відганяти монстрів весь час, як багато б їх не було. Та і його самого, нічні горохулі то вважали за людину, то за монстра. Невідомо, що вони вирішать цього разу. Краще не ризикувати. Скільки ж тут погризачів. Тут, схоже, величезний пролом в його світ. Шкода, що людиною він тут додому не проскочить, а чудовиська допомагати не стануть. Пан Суддя і той опирається, як тільки може. А скільки тут сплячих! Треба тихо, щоб не розбудити, якщо вони будуть в курсі, що тут ходять люди, то чекай посеред ночі гостей. Ти диви, тільки зайняв думки чимось важливим і голод відступив і дівчинку налякати не хочеться. А як красиво навколо! Він таким цей світ бачив тільки на самому початку, коли прибув. Потім світ став марніти, незмінним залишається тільки Сяюче дерево. Ну як незмінним. Менш змінним, ніж все інше.

В кімнаті було безпечно. Поки він знов не відчув. Ні не голод. Просто бажання поласувати чимось смачненьким. А ще під вікно прийшов хижак. Прокинувся і відчув їх. І прийшов закусити. Дим не відчував страху, але якщо злякається дівчинка, він сам може не витримати в зірватися. Але Софі-Світланка не підвела. Який фантастично практичний ум. Яка чудова внутрішня врівноваженість! І така непохитна довіра до нього. Ой даремно! Хижак намагався лякати, а отримував тільки легке роздратування від дівчинки і злість від самого Дима. Заважало інше: голод зростав. Дуже важко було заставити себе попередити її не дивитися на картини, або запропонувати подивитися як там її друзі, щоб вона не боялася за них...