14. Ганнуся

Вона тисячу разів бувала в цьому будинку, чого ж зараз крадеться і озирається на кожен скрип. Катря і Денис поруч, це ж треба так себе накрутити, що від власної тіні тремтиш. Кімната Дениса поруч з кімнатою Софійки. Звичайна кімната, ліжко,комод, дзеркало над комодом,(у Софійки в кімнаті більше), щафа, письмовий стіл, якісь іграшки. Так, Дениско казав про палицю. Ось вона,валяється біля ліжка. Таки тьотя Оля не встигла прибратися. А в дзеркалі її відображення нема. Зате є розпатлане і замурзане відображення Софійки, яка ошелешено дивиться просто на неї.

- Катря швидко сюди,- покликала Ганна, не зводячи очей з Софійки. А та чомусь широко посміхнулася, підійшла ближче до комоду і взяла в руки гребінець. Точніше відображення гребінця, сам гребінець залишився лежати на комоді. Софійка поклавши гребінець в кишеню і почала щось говорити. Губи ворушилися, але нічого не було чути. Потім вона повернулася назад і ніби-то з кимось поговорила, але позаду неї в дзеркалі було видно тільки легкий сіруватий серпанок схожий на дим чи туман. Це вона з ним говорить? Якійсь монстр, якого вони не можуть бачити? Але не схоже, що Софійка його боїться. Знайшла приятеля? Вона зможе. Тут до Ганнусі дійшло, що Катруся і Денис вже зайшла до кімнати і застигли перед дзеркалом.

- Я такого не очікувала,- нарешті призналася Катруся.

- Я теж,- підтвердив Денис.

- Ти ж сам нас сюди затяг,- нагадала Катр.я

- Це не те саме, я все ж таки тільки неспівпадіння відображення палиці бачив, а от побачити власну сестру в дзеркалі, коли її тут немає, це зовсім інше.

Поки вони говорили, Софійка в дзеркалі підійшла до столу, взяла ручку і зошит і почала щось писати. А потім приклала написане до дзеркала. Ганна кинулась читати. Написано наче симетрично перевернуто. Ну цього і треба очікувати. Чи ні? А все одно читати можна без проблем. А нащо Катря дзеркало шукає?

- Тут написано “Я вас чую”,- прочитала для неї Ганна,- як тебе витягти?- спитала вона в дзеркало.

Софійка знизує плечима і знов повертається до стовпа сивого диму.

- Ти що, з кимось там радишся?

Софійка повертається до дзеркала і киває. А потім пише в зошиті і прикладає до дзеркала. “Він каже, що ви його не бачите”

- Тільки як легкий сизий дим,- підтвердила Ганнуся,- то як тебе витягти?

Знов напис в зошиті. “Поки не знаємо. Треба зрозуміти, що то за чудовисько”. Ще напис. “ Маю проблему, як тільки він відображається в дзеркалі мене переносить у те відображення. Це страшно заважає. Спробуйте утримувати його подалі від дзеркал”. Катря одразу почала телефонувати Максу.

- Ти там не голодна? - нарешті вклинився Денис

Софійка беззвучно пхикає і заперечувально хитає головою. Ганна ледь не закотила очі, але смикнула себе. Денис правий. Софійка мотається там з самого ранку, і ще невідомо скільки там залишатиметься. А якщо там води нема? Скільки людина може протягнути без води? Три доби? Чи добу?

- В нас є обмеження в часі?- спитала Ганна в дзеркало.

Софійка знов заперечувально похитала головою, і приклала до дзеркала новий запис: “ Але хотілося б пошвидше”.

- Вони йдуть сюди,- повідомила Катря, закінчивши розмову по телефону,- Хлопці не можуть її стримувати, вона рветься додому. Ну чи воно,- поправилась вона звертаючись до дзеркальної Софійки.

Софійка знов порадилась зі стовпом сизого диму. Знов напис в зошиті. “Заманіть його сюди.”

- Поки вони йдуть, може розкажеш хто це з тобою.

“Помічник поліціянта. Його звати Дим.”

- Поліціянт це добре,- визначився Дениско,- а без того чудовиська він тебе повернути не може?

“Ні не може”

- А як з тим монстром боротися, поки він його не впіймає?

“Головне не боятися і не лютувати, бо він підживлюється негативними емоціями. Краще зберігати внутрішній спокій. Якщо не виходить, уяви, що ти просто дивишся кіно. Але не підходь занадто близько. Він від сонця слабне, але все одно небезпечний”.

- А скрутити його як?

Софійка в дзеркалі на якусь мить закочує очі, але відвернувшись з кимось хвильку радиться і знов починає писати.

“Закрити його десь на сонці, одного. Щоб жодної людини поруч. Він витратить сили на захист від сонця, а підживитися буде ніде. І ослабне. А вночі навіть не думайте за ним ганятись. Це вкрай небезпечно”.

В коридорі почулися кроки.

- Де ви?- почувся голос Дані з двору.

- Сюди,- Денис пішов їх зустрічати

Першою в кімнату ввалилася підмінена Софійка. Софійка в дзеркалі миттю перенеслася до дверей і почала повторювати її рухи.

- Ну нарешті,- підміна кинулася до дзеркала,- слухай мала. Я знаю, що ти хочеш назад. Я готовий помінятися, але є умова...

- А що коїться?- запитав Даня.

- Я вам розповідала,- сердито сказала Катря.

- Подивись на відображення палиці,- підказала Ганнуся.

- А! То ви здогадалися,- підмінена Софійка повернулася до Ганнусі і подивилася так недобре. Такий погляд, який обіцяє щось страшне. Софійка не вміла так дивитися. Занадто щира душа. Довелося собі нагадати, що не можна його боятися. От, що він їй зробить, їх багато, він один, і зараз білий день.

- Здогадалися,- підтвердила Ганнуся,- то, що там за умова.

- Умова така,- підмінена втратила інтерес до Ганнусі і повернулася до дзеркала, в якому справжня Софійка повторювала всі її рухи і люто блищала на неї очима,- почекай, а хто це з тобою? Дим, це ти? Ні, угоди не буде.

Псевдо-Софійка розвернулася і пішла до дверей. Двері їй перегородив Макс.

- Ми не закінчили.

- Та ти що,- псевдо-Софійка так гидко посміхається, що Ганнусі хочеться втекти звідси подалі. От дурепа, її не можна боятися! Але не боятися не виходить.- Ну, розкрили ви мене. І, що ви мені зробите? Малий ти вже не боїшся?- звертається псевдо-Софійка до Дениса.- Я ж не тільки лякати вмію, і сила моя росте. Що ти робитимеш вночі? Батьки тобі не повірять. І я можу зробити з ними все що мені заманеться. Ти готовий стати сиротою.