Він розповів так докладно, як тільки міг. Він мав докази. Хоча й дуже дивні. І він наполягав, щоб вона пішла подивилась на ті докази сама.
- Хочеш не вір, але мій єдиний доказ, то не співпадаюче віддзеркалення в моїй кімнаті. І то, якщо мама не встигла прибратися. Тому, що коли я забрав рюкзак з-під столу то його відображеня з'явилось в моїх руках. Розумієш? Ті речі не можна рухати, бо віддзеркалення стає правильним. Ну ходімо після уроків, може мама ще не добралася і ти все побачиш сама.
Уроки дійсно скоро закінчуються. А Ганнуся все одно майже кожен день до них навідується. Може і зараз зазирне до них, поки фальшива Софійка не прийшла?
- Кажеш, раптом полуницю полюбила?- здається, Ганнуся вагається,- Ну ти ж сам розумієш, що все, що ти розповів, звучить, як божевілля? Але добре, я з тобою піду, подивлюся на те дзеркало. Хоча мені більше схоже, що вона просто збожеволіла.