7. Софійка

Вийшовши крізь двері їдальні, вона вже і не очікувала побачити шкільний коридор. Але не побачити ліс, теж було неочікувано. Якась комора з брудними вікнами темна і захаращена. В руці чогось не вистачало. Точно! Палиця зникла. А ще вона в шкільній формі, та й рюкзак, схоже, її власний, а не Денискин. А що в рюкзаку? Точно не підручники. Вона відстібнула блискавку. Чудово, всі речі, що вона з собою брала залишились всередині. Ось до і палиця. Вона потягнула її, і та вискочила з рюкзаку, хоча в принципі була мабуть вдвічі довшою за нього. Треба йти далі. Тут нічого і нікого корисного. Ух, як бісить та тварюка. Двері ледь відчинилися. З дуже великим скрипом і опором. За ними проглядався коридор ще темніший ніж ця комора. З нього несло пліснявою. Треба знайти когось, хто розкаже куди їй йти, щоб дібратися додому, а ще напіддавати тому засранцю-чудовиську з шафи. Вона зробила крок вперед. І опинилася в великій світлій кімнаті, схожій на кав’ярню повній доволі дивними істотами. Найбільші з них були схожі на великі волохаті копни. При чому їх хутро мало найрізноманітніше забарвлення. Лунала музика. Чувся сміх, але на Софійку уваги ніхто не звертав. Чи то звикли, що тут діти іноді ходять, чи то їм байдуже. Взявши палицю в руку, так щоб виглядало, що то тростина, вона підійшла до найближчої істоти і вже збиралась привітатися, як почула доволі високий і тонкий голос:

- Ти що несповна розуму? Він же тебе зачарує, не встигнеш оком зморгнути. Чи ти хочеш на щось перетворитися?

Софійка покрутила головою і побачила за сусіднім столиком стовп бузкового серпанку.

- Це ви мені?

- Ну не тому флую ж!

- Флую?

- Флуї зараз дуже агресивні, в них якраз період роздумів і усвідомлення шляху. І вони дуже лютують, коли відволікаються. Можуть на щось перетворити або проклясти. Тимчасово, звісно, поки лють не пройде, але все одно неприємно. До того ж вони іноді забувають перетворити назад. А ти новенька?

- Так.

- Я так і подумав. Мене Сонях звати. А тебе?

- Софі.- Софійка подумала, що нічого страшного, якщо вона перекрутить трошки власне ім'я. Так цікавіше. І підсіла за столик Соняха. - Мені треба звідси вибратися.

- А навіщо?- поцікавився Сонях, бузковий серпанок, яким він був, раптом ущільнився і прийняв форму людини.- Хіба тут не краще? Ніякої школи, батьківських повчань... Ти ж тільки-но помінялася, то хоч роздивися, що тут і як.

- Я не хотіла ні з ким мінятися,- тут до їхнього столика підійшов хтось, схожий на пухнасту кульку на трьох довжелезних лапках, в четвертій лапці він тримав підніс з кружками. Одну кружку він поставив перед Софійкою.- Вибачте, мені немає чим заплатити.

- Ми пригощаємо,- сказала істотка і поставила інші кружки перед Соняхом.

- Пригощайся,- сказав і Сонях,- а як же ти сюди потрапила, якщо не хотіла? Як можна зробити обряд обміну ненавмисне?

- Я ніякого обряду не робила, мене сюди закинуло чудовисько, яке лякало мого молодшого брата.

Музика раптом стихла. Всі очі дивилися на Софійку. Ну крім флуїв. Незрозуміло чи в них є очі під тим хутром. І, здається їм взагалі байдуже все це.

- Як цікаво,- втім тон Соняха не показував, що йому цікаво, тільки безмежне здивування.- то в тебе і домовленості нема, щоб її розірвати. Ну я, навіть, не знаю, що тобі підказати. Ти пий, не соромся. Чудовиська-пугальники взагалі такого не повинні робити. Обмін йде тільки з тими, хто цього справді хоче. Може тобі до поліціянта? Схоже ти зіткнулася з злочинцем.

- Вони тут є? Поліціянти?

- Не в тому сенсі як у нас, як ми звикли вдома. Поліціянт стежить за укладанням договорів і щоб чуовисько повернулось на місце, якщо людина, яку воно сюди привело на заміну, хоче піти.

- У нас?- ця обмовка видалась Софійці дуже підозрілою,- то ти, що людина? Звичайна людина?

- Ну звісно, що людина, а хто ж іще?

- Але ти зовсім не схожий на людину!

- Ну, так іноді буває, але повір, мені так зручно. Ну я ж тобі кажу, в нас тут такі можливості виникають, там таке і не снилося...

- Там та істота добралася до моїх друзів, і ще невідомо що він з ними зробить.

- Буде бісити і залякувати. Те, що ті чудовиська завжди роблять.

- А як же твої рідні? Ти помінявся з чудовиськом, кайфуєш тут, а вони хай бояться?

Сонях раптом розстелився по підлозі рожевим туманом.

- Я давно живу окремо від батьків, в мене поруч, тільки бісячі сусіди. Я, взагалі-то, дорослий, на відміну від тебе. Та випий ти вже той ель, він безалкогольний.

Софійка зазирнула в кружку, в темному напої плавали маленькі біленькі медузи.

- Дякую, щось не хочеться. То, як добратися до поліціянтів?

Що тут почалося! Всі хто був у кав'ярні, ну окрім окрім флуїв, почали радити.

- Поліціянт ходив по берегу Скигливої річки ще вчора,- верещав хтось схожий на величезну змію з півнячою головою,- точно тобі говорю.

- То вчора вранці було,- заперечував йому басом інший, схожий на бабку, але крила в нього були пташині,- а сьогодні він подався на Острів Чудових Новин, він сам мені казав, що неодмінно там буде.

- Не заплутуй дитину,- сердився третій, схожий на бегемота розміром з кота і в окрасі зебри,- На той острів дитині не попасти. Шукай, мала, краще будівлю на Співочому льоду. Він туди регулярно навідується.

- Та вона його там може і тиждень прочекати. Хай краще знайде помічника поліціянта. Той завжди сидить на Сяючому дереві в Рожевому лісі.- це підказав хтось, схожий на велетенського равлика з лосиними рогами.

- А й правда, Софі,- зрадів Сонях,- краще знайди помічника поліціянта,- він теж може допомогти, а як не зможе, то поліціянта знайде вмить. Тобі в Рожевий ліс. Сяюче дерево саме знайдеться. Ти тільки, як зайдеш до Рожевого лісу, скажи вголос, що тобі треба до нього дістатися.

- А в яку сторону той ліс?

- Ну після полудня, певно наліво,- нерішуче сказав Сонях.

- От, що ти мелеш,- розсердився равлик з лосиними рогами,- Мала, слухай сюди. Як вийдеш звідси, підеш по тіньовим місцям, де є тінь, тобі туди. Йди, аж поки не зустрінеш бродячу троянду. Вона, взагалі-то, хижачка, але ти для неї завелика. Триста кроків йди за тою трояндою, а на триста першому поверни наліво. Запам'ятала? А потім вже прямуй до самого лісу, і ніде не звертай, хто б тобі по дорозі не попався. Зрозуміла? Ну, то поквапся. Якщо в твоєму світі з'явилося чудовисько серед білого дня без договору, то це катастрофа і для нас теж. А ще, це тобі на доріжку,- равлик пірнув і свою мушлю і миттю виринув, тримаючи на рогах велику рожеву перлину.- Якщо хтось спробує образити, кинь йому під ноги. Ефект тобі сподобається, а йому ні,- і він тоненько гигикнув.