Він трохи запізнився до їдальні і не міг вгадати, чому саме Ганнуся так люто дивиться Софійці вслід. Але впіймав краєм ока, як люто блищать очі у дзеркального відображення Софійки. Може вона дійсно там? В задзеркаллі. Хороша ідея, але хто ж повірить? Він сам не дуже вірить. З дорослих точно ніхто. Софійка ж ось вона. Ніхто нікуди не пропадав. А що полуницю раптом полюбила, то смаки в людей змінюються.
Софійка з друзями вийшли з їдальні. А от Ганнуся залишилась. Дениско наблизився до неї. Софійка з Ганнусею товаришували з дитячого садочка, тож Дениско її добре знав.
- Ви що посварилися?
- Ой,- Ганнуся закотила очі,- наче вона збожеволіла чи сказилася, знущалася з тої дивакуватої Віки сьогодні. Хоч завжди вимагала не чіпати її. А сьогодні її наче підмінили.
- Її підмінили,- Дениско зрозумів, що Ганнуся навряд чи правильно сприйняла цю інформацію.- Вислухай мене, будь ласка. Якщо ти не повіриш, то точно ніхто не повірить. Тільки до кінця вислухай і не перебивай, добре?