Люди такі передбачувані. Нічого важкого нема в тому щоб діставати і знущатися над слабким. Особливо, якщо ти такий харизматичний лідер, як оця Софійка. Пощастило. Вичислити невдаху і почати потроху шпиняти. Це ж весело. Правда ж друзі? Ой, люди. Ви просто стадо. Хто з вас скаже мені зупинитися? Ні, ви радо приєднуєтеся до шоу. А я отримую чудовий десерт. А от Ганночка щось заперечує. Ну добре, ти будеш наступна. Бачиш в мене і союзник з’явився. Ти думала, що то твої друзі? Е, ні. Більшість людей не дружать. Вони приєднуються до сильного. Як і ти сама, до речі. Ти скоро зрозумієш, що або мовчатимеш, або станеш поруч з Вікою. І я вже знаю, що ти вибереш. Ти мовчатимеш. Будеш мовчки злитися. А я поживно харчуватимусь. От з того Дані поживності ніякої. Чи то він тупий, чи то просто байдужий, але негативних емоцій від такого поводження з тою слабачкою в нього не виникло. А це, що за емоція? Смачненька. А, це ж Софієчка біситься! Нічого так, треба тобі частіше звітувати, мала. А це що? В повітрі відчувається хтось могутній і страшний. І чого не можна живитися власним страхом? Від такого руки холонуть. Тут поруч хижак! Ой-ой. Хижак не розбиратиметься чи людина ти, чи ні: він жере всіх. Треба тікати. Скоріше тікати.