Розділ 1

У село Видинів переїхала дівчинка на ім’я Софія. Вона приїхала із села Ізюму. Дівчинка мала рудого кота на ім’я Боня.
Софія дуже любила Боню, але навіть не здогадувалася, що він був не зовсім звичайним котом.
Одного дня Боня відпочивав у кімнаті. Софія повернулася зі школи, погладила котика й сіла на диван. Боня підійшов до дівчинки, замуркотів, а потім стрибнув на полицю.
— Боню, злазь! — покликала Софія.
Але кіт не зліз. Він замуркотів і скинув на підлогу книгу. Це була звичайна книга про тварин.
Раптом книга засяяла яскравим світлом, і в кімнаті з’явився портал. Софія здивовано подивилася на нього, а тоді почула голос Боні.
— Софіє, це портал у світ драконів, — сказав кіт.
— Портал у світ драконів? — прошепотіла Софія. — Але ж це тільки казки! І як ти говориш, Боню?
— Я від народження з тобою, Софі, — відповів кіт. — Але я не просто кіт. Я провідник між світами.
Сяйво порталу стало ще сильнішим, і Софію разом із Бонею затягнуло всередину.
Дівчинка роззирнулася. Вона вже була не у своєму новому будинку, а на просторій галявині. У небі літали дракони, а один чорний дракон ходив по траві.
Боня попрямував до нього.
— Боню, ти куди? — запитала Софія й поспішила за котиком.
Чорний дракон подивився на дівчинку й раптом заговорив:
— Я Ігріс, — представився він. Потім поглянув на Боню. — Ти провідник! Тільки ви двоє можете захистити драконів.
— Але як? — запитала Софія.
Дракон підійшов до дівчинки.
— Ти скоро дізнаєшся, захиснице, — відповів Ігріс.
До них опустився червоний дракон.
— Провіднику світів і захиснице драконів, ми раді бачити вас тут! — промовив він.
— А де це — тут? — запитала Софія.
— У світі драконів, — відповів червоний дракон.
— Світ драконів… — прошепотіла Софія. — А що йому загрожує? І що я маю робити?
Чорний і червоний дракони переглянулися.
— Вершники ланцюгів, — відповів чорний дракон.
— А хто це? — запитала Софія.
Та дракон не встиг відповісти. У небі з’явився темний силует. Усі дракони з криком опустилися на землю.
Над галявиною летів величезний дракон, обплетений ланцюгами. На його спині сиділи люди в чорному.
Боня подивився на них.
— Це вони, — сказав кіт.
Величезний дракон опустився на землю. Софія уважно подивилася на нього й зрозуміла: якщо розірвати ланцюги, дракон зможе звільнитися.
Дівчинка заплющила очі й довірилася драконам та Боні.
Раптом вона відчула присутність величезного дракона.
«Допоможи, захиснице!» — почула вона його голос у своїй голові.
Софія уявила, як ланцюги розпадаються на дрібні шматочки.
Коли вона розплющила очі, дракон уже був вільний! Він скинув вершників зі своєї спини й спустився на землю.
— Дякую тобі, захиснице! — промовив величезний дракон.
Боня підійшов до нього.
— Провіднику, дякую, що привів захисницю, — сказав дракон.
— Вона моя хазяйка, — відповів Боня.
— Тільки вона могла врятувати мене, — промовив величезний дракон.
Софія обережно погладила його, і дракон схилив голову.
— Мене звати Грім, — представився він.
— Я Софія, — усміхнулася дівчинка. — А як мені потрапити додому?
Грім подивився на Боню.
— Твій кіт — провідник між світами. Тільки він може відправити тебе додому.
Боня підійшов до Софії й потерся об її руку.
— Час додому, хазяйко, — промуркотів він. — Сьогоднішні пригоди закінчені, а завтрашні тільки починаються.
Софія востаннє погладила Гріма.
— Ходімо, — сказала вона. — Бо мама, напевно, уже думає, куди я зникла.
Кіт муркнув і торкнувся лапою повітря. Перед ними знову з’явилося те саме сяйво.
Софія помахала драконам, і разом із Бонею вони зайшли в портал.
За мить дівчинка опинилася вдома. Боня замуркотів і притулився до її руки.
— Боню, це був сон чи ні? — запитала Софія.
— Ні, це не сон, — відповів кіт. — Але твоїй мамі ми про це не розповідатимемо, гаразд?
— Гаразд, — усміхнулася Софія.