Минуло кілька років.
Софійка виросла. Її очі залишилися такими ж світлими, як того ранку, коли зникло сонце.
На полиці в її кімнаті стояла книжка — перша, справжня.
На обкладинці: «Казки про незламну країну»
Автор: Софія Ковальчук, 12 років
У тій книжці було все — страх, любов, втрати, але й сміх, який повертав світло.
Вона знала: навіть у найтемнішій ночі є місце для сонця.
Бо Україна — це Софійка.
І Софійка — це Україна.
#153 в Історичний роман
#762 в Молодіжна проза
сучасна реальність, сучасне життя, сучасна українська поезія
Відредаговано: 06.11.2025