Софійка. Як усе було насправді

Глава 6. Весна на руїнах

Коли земля нарешті відтанула, мама з Софійкою посадили квіти біля зруйнованого дому.
— Для кого вони? — спитала тітка Галя.
— Для тих, хто повернеться. І для тих, хто не встиг, — відповіла мама.
Софійка сиділа біля клумби й малювала нове сонце. Тепер воно було велике, із промінням, що тягнеться до кожної людини.
Діти знову бігали вулицями. Хтось приніс гітару, хтось — фарби.
Місто оживало. Повільно, але впевнено.

vanya mihenko

Подобається

#171 в Історичний роман
#735 в Молодіжна проза

У тексті є: сучасна реальність, сучасне життя, сучасна українська поезія

Відредаговано: 06.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись