Софійка. Як усе було насправді

Глава 5. Тиша після сирени

Бомби стихли. Але місто стало іншим.
Вікна — чорні, вулиці — пусті, а небо — мов велика рана.
Софійка ходила між уламками й збирала дрібні речі: ґудзики, камінці, уламки скла, схожі на зорі.
— Це все частинки нашого життя, — казала вона. — Ми його складемо знову.
Увечері вона писала казку “Про тишу, яка навчилася слухати”.
У тій казці тиша вже не лякала — вона берегла.

vanya mihenko

Подобається

#171 в Історичний роман
#735 в Молодіжна проза

У тексті є: сучасна реальність, сучасне життя, сучасна українська поезія

Відредаговано: 06.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись