Софійка. Як усе було насправді

Глава 4. Мама, хліб і фронт

Весна прийшла без зелені.
Мама щоранку пекла хліб із того, що було. Трохи борошна, трохи води, але аромат розливався, як пісня.
— Це щоб пахло домом, — казала вона.
Тато був на фронті.
Іноді приходили короткі листи — обгорілі куточки, кілька слів:
“Люблю. Тримайтесь. Сонце зійде.”
Мама читала їх уголос.
Софійка клала лист у зошит — між казками, щоб не загубився.
Одного разу вона написала:
“Сонце повернеться тоді, коли ми не перестанемо його чекати.”
І мама сказала:
— Ти сильніша, ніж думаєш, доню.

vanya mihenko

Подобається

#156 в Історичний роман
#756 в Молодіжна проза

У тексті є: сучасна реальність, сучасне життя, сучасна українська поезія

Відредаговано: 06.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись