Софійка. Як усе було насправді

Глава 3. Сонце з жовтого олівця

Одного дня в підвалі зламався генератор. Лампочка згасла.
Було темно, тільки крізь щілини у віконці просочувався тонкий промінь.
Софійка дістала зі свого рюкзака жовтий олівець.
— Подивись, мамо, я можу зробити сонце!
І вона намалювала його прямо на стіні підвалу.
Велике, тепле, криве — але справжнє.
— Гарне, — усміхнулася мама. — Ти зробила світло своїми руками.
Діти почали малювати поруч: будинки, котів, поля. І кожна пляма фарби ставала ніби диханням життя.
Підвал перетворився на галерею надії.
Того вечора мама сказала:
— Ти ж знаєш, Софійко, що навіть маленьке світло розганяє темряву?
— Знаю, мамо. Але краще, коли нас багато.

vanya mihenko

Подобається

#171 в Історичний роман
#721 в Молодіжна проза

У тексті є: сучасна реальність, сучасне життя, сучасна українська поезія

Відредаговано: 06.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись