Глава 1 -

Детектив на велосипеді  або Софійка в містечку Гуарів

Глава 1

Кожного ранку,моя маленька героїня ,любила їздити на велосипеді в парку. Її навчив дідусь. Він мав багато велосипедів. Тому дарував своїй онуці завжди велосипеди.  Був погожий день. Місто Кам’янець-Подільск  вже не спало, а дихало весною.  Маленька дівчинка Софійка на велосипеді поїхала  кататися. Вона одягла свою сукню у горошок . Її улюблений капелюх  жовтого кольору. 

Рано зійшло ласкаве весняне сонце, розбудивши природу та людей. Воно ковзнуло за стовбурам та гілкам дерев, кинувши довгі чорні тіні на землю. Тихо та спокійно навкруги. Ні шуму автомобілів, ні голосів людей, тільки дзвінкі пташині пісню наповнюють свіже ранкове повітря.  Прокидаються дерева та квіти, піднімають свої голівки кульбаби, вітаючи сонце. Небо яскраво-блакитне, по ньому швидко пливуть хмаринки, ніби спізнюючись на важливу зустріч. Сонце ще невисоко, воно підсвічує хмари знизу.

Прокидаються і люди, вони відкривають вікна, впускаючи бадьористе весняне повітря в кімнати. Пахне теплою вологою землею, свіжою зеленню, ароматом квітів. Потім люди виходять на вулицю та йдуть на роботу або навчання, легко одягнені, з весняними посмішками на обличчях.

Піднімаються жалюзі на вітринах магазинів, відкриваються двері установ, наповнюються людьми зупинки автобусів і трамваїв. Все вище піднімається сонце, все яскравіше світить, наповнюючи життєдайною енергією все навколо. 

Софійка вже зібралася та поїхала кататися разом із своїм вигаданим ведмедиком  .  Вона вигадала собі друзяку. У кожної людини є свій друг . У неї був ведмедик .  Софійка приїхала до парку, де було багато квітів! 

Весна – то пора квітів. Найперше на чорній землі, ще крізь сніг, підіймають до сонця свою голівки проліски. Вони тендітні, проте такі сильні, що зуміли пробитися крізь товщу снігу. А в середині квітні настає пора нарцисів та тюльпанів.

Особливо мені подобаються червоні, проте всі вони гарні по-своєму. Згодом у травні пишно розквітає бузок різних кольорів та півонії, а за ними – королева всіх квітів – троянда.

У той час дерева та кущі вже стоять вбрані в яскраве зелене листя. І весна дарує нам у повній мірі свою яскраву та живу красу. 

Місто Кам’янець –Подільськ – це середньовічна казка.  В яку потрапила  моя героїня Софійка.   Софійка була маленькою дівчинкою з блакитними очима з кирпатим носом . У неї є друг – ведмедик. Вона любить велосипеди. Софійка не любила навчатися в школі та часто прогулювала. Вона  сідала на велосипед та їхала кататися по місту. Кам’янець Подільський – місто, що зберегло дух середньовіччя. Своєрідність та унікальність його полягають у гармонійному поєднанні ландшафту і містобудівної структури середньовічного міста, в якому військові інженери, використовуючи чудові природні властивості, створили фортифікаційну систему, що не має аналогів у Європі…

До творення неповторного архітектурного вигляду Кам’янець-Подільського у різні періоди його історії доклали майстерності архітектори й скульптори з Італії, Нідерландів, Вірменії, Польщі, Франції, Туреччини та ін.

Софійка  їздила по місту.  Вона зустріла біля фортеці маленького  котика, який кликав її зайти до фортеці.  Котик був чорного  кольору.   Софійка кинула свій велосипед.  Побігла за котиком. Впала на траву . В неї порвалася її сукня.  Софійка заплакала.  Котик їй промовив.

-Не плач, дівчинко.

-Ти, що вмієш говорити. Ти ж котик.

-Так, я котик. Я хочу тобі показати свою господарку. Її звати Білосніжка.

-Я думала, що це казкова героїня .

-Так. Це казка. Ти потрапила у дивовижний світ.  Тут добро і зло. Гарні люди й погані.

-А я не хочу бути доброю.

-А чому ти не хочеш бути доброю?,-запитав котик у Софійки.

-В мене добре серце, яке дає мені лише сльози . Я плачу постійно, бо я добра.

-А що ти хочеш бути злою?,-прошепотів котик.

-Так, я хочу бути злою. 

Цю розмову між котиком та Софійкою почула Зла Королева, яка не любила дітей.

-Як , я ненавиджу цих чортових дітей. Вони весь час вередують. Не хочуть вчити уроки, не їдять кашу манну та просять щось купити їм в магазині. Я не люблю дітей.

Одного сірого нудного ранку, – саме тоді й почалася наша історія, – захмарене небо за вікном аж ніяк не провіщало дивних і загадкових подій, які невдовзі мали трапитися в усій країні.   Містер Гарольд, якимось чином опинився на нашій вулиці, де відбуваються події, які відчинили двері до світу Гуарів. Хто такі ці Гуари? Я сама їх не знаю, але мабуть файні хлопчаки та дівчатка живуть у світі з такою назвою.  Запахло лимонним шербетом та випічкою, бо за базаром стояла лавка, де продавали смаколики. Я , особисто , люблю шоколад. Але, в місті є старий мер, який заборонив їсти шоколад. Ось, тому я не буду писати про нього.  Боюся гніву мера міста Гуарів. Маленький світ великих людей.  Софійка зрозуміла, що потрапила у халепу. Двері зачинилися. Вона була у небезпечному місці.  Пролетіла сова. Це була велика сова з чорною головою. Дивно, але таких птахів більше не існує. Дивовижне місце. Софійка побачила перед собою Білосніжку.

-Чого у тебе такий великий ніс?,-запитала Білосніжка у Софійки.

-У мене нормальний ніс.

-Ні. Він , як картопля.

-В мене сукня брудна , яку я вимазала, бо впала.

-А я бачу, що ти волосся не помила?

-Можливо.

-Я забуваю, де я положила зубні щітку.

-Ти чого книжку про Мауглі не прочитала?

-Я не люблю читати книги.

-А треба. Ти будеш з освітою. В книзі багато добра та світла.

-Зрозуміла. Тепер буду читати далі Мауглі.

-Я покажу тобі свого друга. Його звати Краб.

-А я думала, що з тобою будуть 7 гномів.,-засміялася Софійка.

Краб вийшов до Білосніжки . Вони подивилися на Софійку та сказали:

Софійка має стати знаменитою, і я не здивуюся, якщо сьогоднішній день у майбутньому святкуватимуть як день Софійки. Про Софійку напишуть книжки, і її ім'я знатиме кожна дитина!