Розділ 5: Концерт і здійснення мрії

День концерту був хвилюючим. За лаштунками панувала метушня. Софійка в ошатній сукні стояла біля Ірини Сергіївни і міцно стискала в руках ноти. Їй було трохи страшно, але думка про музику додавала сміливості.

​Ось оголосили їхній виступ. Вони вийшли на сцену. Софійка сіла на стільчик поруч із вчителькою. Світло прожекторів засліпило очі, але вона бачила в залі обличчя мами й тата.

​Полилася музика. Софійка уважно слідкувала за кожним рухом пальців Ірини Сергіївни, за кожним знаком у нотах. Вона так захопилася, що й не помітила, як виступ добіг кінця. Зал вибухнув оплесками.

​Після концерту до них підійшли батьки Софійки.

​— Доню, ти була неймовірна! — сказала мама, обіймаючи її.

​— Ми й не знали, що тебе так цікавить музика, — додав тато. — Ірино Сергіївно, дякуємо вам. Ви відкрили в нашій доньці справжній талант.

​Кілька днів по тому, коли Софійка повернулася зі школи, в її кімнаті на неї чекав сюрприз. Біля стіни стояв він — справжній синтезатор, не такий великий, як рояль, але з безліччю білих і чорних клавіш.

​— Ми подумали, що мрії мають здійснюватися, — усміхнулася мама.

​Софійка підбігла до інструмента і обережно торкнулася клавіш. Це був початок її власної музики, її власної мелодії, яка народилася завдяки таємниці, що ховалася за дверима шкільної актової зали, і добрій вчительці, яка допомогла мрії стати реальністю.