Софійчина мрія

Розділ 4: Перший дотик

На першій репетиції Софійка почувалася ніяково. Величезна сцена, порожні крісла в залі і величний чорний рояль.

— Не бійся, — підбадьорила її вчителька. — Твоє завдання просте — уважно слідкувати за музикою і вчасно перегорнути сторінку.

Ірина Сергіївна почала грати. Софійка, затамувавши подих, слідкувала за нотними знаками, хоча ще не дуже їх розуміла. Вона відчувала ритм, мелодію, і її рука вчасно перегортала аркуші.

Коли репетиція закінчилася, Ірина Сергіївна сказала:

— У тебе дуже добре відчуття музики, Софійко. Ти молодець. Хочеш спробувати?

Очі дівчинки округлилися від здивування.

— Справді?

— Звісно. Давай, сідай.

Софійка несміливо сіла на оксамитовий стільчик. Обережно, наче доторкаючись до дива, вона натиснула на одну клавішу. Кімнатою полився чистий, дзвінкий звук. Потім ще на одну, і ще. Це було неймовірно!

— Це нота «до», — пояснила Ірина Сергіївна, показуючи на клавішу. — А це — «ре».

Того дня Софійка вивчила свою першу простеньку мелодію. Вона поверталася додому найщасливішою дівчинкою у світі.

Олена Явтушенко

Подобається

#1360 в Різне
#271 в Дитяча література
#1514 в Сучасна проза

У тексті є: мрії і навчання, мрії здійснюються, дівчинка у другому класі

Відредаговано: 17.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись