Софійчина мрія

Розділ 2: Дивні звуки

Минали дні. Софійка старанно вчилася, отримувала хороші оцінки, гралася з друзями. Але мрія про піаніно не давала їй спокою. Іноді, коли вона залишалася після уроків, щоб полити квіти в класі (це було її доручення), їй здавалося, що з актової зали, що знаходилася поверхом вище, долинають тихі, ледь чутні звуки музики.

Одного разу вона не втрималася. Поливши фікуси, Софійка тихенько піднялася сходами. Двері до актової зали були трохи прочинені. Вона зазирнула у щілину і завмерла. За великим чорним роялем сиділа Ірина Сергіївна. Вона грала. Музика лилася, наче струмок, заповнюючи порожню залу і серце маленької дівчинки. Софійка ніколи не чула нічого прекраснішого.

Вона стояла, боячись поворухнутися, аж доки не пролунав останній акорд. Софійка так і не наважилася увійти. Це стало її маленькою таємницею. Майже щодня вона залишалася після уроків, щоб хоч краєчком вуха почути чарівну музику.

Олена Явтушенко

Подобається

#1360 в Різне
#271 в Дитяча література
#1514 в Сучасна проза

У тексті є: мрії і навчання, мрії здійснюються, дівчинка у другому класі

Відредаговано: 17.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись