Музична Ночівля

Розділ 2. Музична ночівля

Якось увечері Софі готувалася до піжамної вечірки. До неї в гості мали прийти Діана, Віка, Ліза та Діма.

— Так, майже все готово! — мовила Софі. — Еге ж! — погодилася Джиня. — Закуски є! — перераховувала дівчинка. — Відеоігри є, спальні місця є, настільні ігри є!

Тут до кімнати зайшла мама: — Софі, до тебе прийшли друзі!

— Ну що, розпочнемо нашу піжамну вечірку! — вигукнула Ліза. — Обирайте частування! — запропонувала Софі. — Є шоколадне молоко, кекси з глазур’ю та печиво. — Мені, будь ласка, просто шоколадне молоко, — сказав Діма. — А мені печиво з молоком, — мовила Віка. — А мені кексик! — зраділа Ліза. — І мені теж! — підтримала Діана.

Усі смачно попідвечіркували, а далі Софі запропонувала пограти. Спочатку вони бавилися в «Курочок», потім у відеогру «Міні-поні», а наприкінці влаштували веселу бійку подушками.

— Софі, у тебе просто чудові піжамні вечірки! — мовила Діана. — Думаю, час лягати спати, — мовила Віка.

Та щойно вони почистили зуби, як виявилося: кошенята в біді!

— Ключе, пусти мене до диво-землі Котячої Еквестрії! — промовила заклинання Софі.

Софі, Джиня та Бозлі полетіли крізь космос і потрапили на планету Котяча Земля.

— Усім привіт! — привіталася Софі. — Софі, принцесо снів, нарешті ви тут! — вигукнув тато. — Щось із Кіскою сталося! — Кіска? Хто це? — спитала Софі. — Це моя дівчина! — відповів тато. — Швидше за мною!

Софі вибігла на подвір'я, де стояли Пиріжок і Морс.

— Що це з мамою? — поцікавилася Джиня. — Гарне запитання, — мовила Софі. — Може, у замку є відповідь? Ходімо дізнаємося!

Вони обшукали всю мамину кімнату, але знайшли лише музичну скриньку.

— Я раніше не бачила цієї коробки, — мовила Софі. — О, тут записка від мами!

«Любі кошенята, пишу цю записку, щоб ви знали: на мене наклали сонні чари. Таке іноді трапляється з дівчатами. Щоб розбудити мене, вам потрібно завести цю музичну скриньку. Від мами-кішки».

— Нумо розбудимо її! — сказав Бозлі.

Кошенята завели скриньку, і вона награла особливу мелодію: «День чудовий, годі спати! Час ставати з нами грати! Сонечко світить, а це означає — час вставати! Прокидайся, мамо, прокидайся! Час грати!»

— Шкатулка пробудила мене від сонних чар! — мовила мама, розплющивши очі. — Тепер треба з’ясувати, хто міг накласти на тебе ці чари, — мовила Софі. — Скажи, що ти сьогодні їла? — Ми з Котею влаштували чаювання, — почала розповідати мама. — Зробили закуски, звісно ж, із малиною, бо зараз якраз її сезон. — То щось із малиною було не так? — спитала Софі. — Ні, малина була свіжа й нормальна! Просто тато ще приготував какао... — Хтось повинен був підлити снодійне в какао! — здогадалася Софі.

Дівчинка оглянула стіл і помітила біля маминої чашки відбиток мишачої лапки.

— Треба було одразу здогадатися, що це справа рук Миші та Микити! — мовила Софі. — Але нам потрібні докази, що це саме вони, — зауважив Бозлі. — Може, у книжці є щось, що допоможе нам їх знайти? — спитала Цукерка.

Софі змахнула чарівною книжкою, і з’явилася лялька з камерою в очах.

— Я знаю, як це нам допоможе! — вигукнула Софі. — Ця лялька підглядатиме у вікна замість нас і записуватиме все, що побачить.

Лялька підлетіла до штабу Миші та Микити. У чарівній кулі друзі побачили, як ті варять снодійне зілля та збираються підлити його в напої.

— Думаю, цих доказів нам цілком достатньо! — сказала Софі.

Тато вирішив захистити Котячу Еквестрію. Він підозрював, що Миша захотів за допомогою зілля заволодіти чарівним перснем Софі.

— Спокійно! — мовила Софі. — Ну все, досить знущатися з Кіски! — сказав тато, сердито сіпаючи хвостом і грізно насуваючись на розбишак. — Ви чванливі, невиховані та занадто грубі. Я хочу, щоб ви поклали край цьому безладу! — Я б і сама краще не сказала! — підтримала Джиня. — О, дивіться! — мовив Миша. — Це принцеса Софі та її друзі-коти. — Боюся, ви заарештовані за використання снодійного зілля! — суворо мовила Софі. — А докази є? — зверхньо спитав Миша. — Більш ніж достатньо! — відповів Морс. — І до твого відома, я не якась там мала дитина! — додав Пиріжок. — Ну що ж, зате повеселилися! — хмикнув Микита.

— Як добре, що все повернулося на свої місця! — сказав Бозлі. — А ще добре повернутися до мого шоколадного торта, — усміхнувся тато. — Приєднуйтеся, якщо хочете шматочок! — Нам дуже пощастило, що в нас є така принцеса, як ти. — А мені пощастило, що в мене є такі друзі, як ви! — відповіла Софі. — Нам вдалося виправити всі помилки. Скоріше б уже настало завтра, ви мої найкращі друзі! — До побачення, подружко! — попрощалися кошенята.

Уранці, прокинувшись першою, Софі вирішила сама приготувати сніданок: — Чарівний персню, зроби млинці зі згущеним молоком!

За мить на столі з'явилася тарілка гарячих млинців із солодкою згущенкою.

— Ну що ж, почекаю, поки дівчата прокинуться, — усміхнулася Софі. — Правда, Бозлі?