Соціопат 2016

МІФОЛОГЕМА (Бонус)

Атлантида

Немає сили
Підняти меча,
Дірява кольчуга,
Забуте ім’я.

Усіяне поле
Зерном забуття,
Надія померла,
Та Віра – жива.

Це все за жінок
І їхні слова.
Любов, мила моя,
Чи ти там була?

Троянські військові
Ідуть у світ мрій,
В країну Атлантів,
Померклих надій.

18. 02. 2014

* * *
Цілуй мене.
Тримаючи за руки,
Чекай розлуки.

Усе мине. Ще мить – і все.
Краплинами дощу
Написано пісні.

Джульєтти голос чути із вікна:
«Не помирай,
Живи,
Твори своє буття».

Поліг Ромео,
Бо прийшла війна.
Ішов, як всі,
Та не для всіх мої слова.

23. 06. 2015

Валькірія

Явись, Валькіріє,
І забери мене.
Ворота вже скриплять –
Давно не відчинялись!

Я ввись підплигую...
Візьми мене!
В Вальгаллі
Чаші меду вже набрались.

Летиш униз,
Береш у край Богів.
Несеш з собою
В неба далеч!

Асґард попереду,
Та ти – миліш.
Помру ще раз,
Щоб наші руки поєднались!

27. 05. 2013

Валькірія, II

Коли застигла пісня смерті,
Валькірія тримає на руках.
Цілунок в губи – і твоя душа
Уже навіки з нею піде в небеса.

Прадавні Боги
П’ють хмільний напій,
Жартує Локі:
– Фенрір вже порвав ланцюг.

Брехав віками,
Хай іще збрехне.
Це не останній воїн,
Що сюди іде.

І ти крокуєш,
Збоку – діва чарівна.
Відкрив ворота:
– Славні будьте, друзі... Ось і я!

18. 03. 2014

Подобається

#4642 в Різне
#1177 в Поезія

Відредаговано: 22.11.2022