Поезія з книги "СоціоПат"

Мамай

В літературі потрібні скандали,
Масові вбивства та суїциди.
Ти не скажеш, що всі вже дістали:
Ми частина одної кориди!

Зневажають – кидають томати,
Хтось підсолить добірним матом,
Та насправді не всім так потрібно
Воювати словесним снарядом.

Проти тебе підуть хрестоносці,
Тамплієри та інша зараза.
Всі вони об’єднались сьогодні
Бити разом. То нова принада.

Ти страшний, мов Мамай,
Хоч без шаблі й коня.
Обіцяй мені, брате, благаю,
Що не кинеш ти свого пера.

Як би пафосно це не звучало –
По тернині ступає нога.
Хай проколює змучене тіло,
Лиш цілою була би душа.

Не здавайся і бий дракона,
Хоч і має він дві голови.
Ти пиши! Ти пиши! До загину!
Він впаде від твоєї руки!

28. 12. 2015

По крові

По крові, брате, ти впізнаєш козака!
Червлені шаровари замалювала кров руда.

По крові клятви всі складали,
Тоді до бою братчики ставали.

По крові проросте трава нова,
З червоним маком заплете «узор життя».

Узор, що вишитий на полотні,
Червоним кольором біжить в тобі!

16. 10. 2012

Пісня

Ой, летіли дикі гуси
Та й пісень співали
Про ту рідну сторононьку,
Яку покидали.

Покидають емігранти
Рідную країну,
Так, як гуси, не співають
Пісню про Вкраїну.

Не співають, та сумують,
Сум й мене проймає.
В переході кобзар сидить
Та й на кобзі грає.

Наша пісня під землею
І в небі гуляє.
Та коли на землю зійде,
Коли пролунає.

Отой звук у твоїм серці,
Що кликав повстати,
Пісню рідну заспівавши,
Мамая згадати?!

Характерника старого
Вже немає з вами,
Та хай пісня, побратими,
Вічно буде з нами.

31. 10 – 07. 11. 2013

За неба край

Там, у полі, гуляє дикий вітер.
Він заплітав в її волосся дивні квіти,
Просив у сонця знайти для неї ліки,
Щоби зосталася вона із ним навіки.

Забери з її лиця тугу й печаль,
Намалюй для неї світла тінь,
Забери її і заховай
За неба край. За неба край.

Її обійнявши, дозволь сказати слова,
Кохати вічно буду я.
Там, у полі, танцює Весна,
До дівчини їй також діла нема.

Горить схід вогнями, червоним палає,
Заквітчана дівчина любові чекає!
Чи ти заручена з козаком була?
Тут впав якось хлопець, сказавши слова:

«Забери з її лиця тугу й печаль,
Намалюй для неї світла тінь,
Забери її і заховай
За неба край. За неба край».

31. 03. 2014
Вірш написаний в співавторстві з Ліною Саюшевою

Опришки

Ударив грім –
Згоріла панська хата.
Знов блискавицями
Опришки налетять.

Впаде не дощ,
А пан проклятий.
Вже досить
Українців у ярмо впрягать.

Це – дух повстання,
Ватра боротьби.
На бартку руку –
І вперед іди!

Хай допоможе
Громовиці знак
Та розітне
Надвоє посіпак.

Гуляйте, хлопці,
Бо пора настала.
Ватага Довбуша
В новий похід рушала.

15. 11. 2013

* * *
Галицькі леви
В першому ряді.
Лава до лави,
Тільки вперед!

Йдуть за свободу,
Сонцем укриті,
Лицарі Бога
З залізним мечем!

Щит їх трисуття –
Тризуб прадавній.
Січове військо
Сміло іде.

Жовто-блакитний
Стяг предків славний
Гордий русин
Крізь віки пронесе.

26. 01. 2015

Листопад

На дворі – осінь,
Місяць листопад.
Десь лист упав,
А десь поліг солдат.

Багато душ
Під листям спочиває,
Та кулемет
І далі не вмовкає.

Скільки курганів та хрестів
З-під листя проросте?
Ще не одного воїна
Сира земля прийме.

Хай падають листки,
Бо вже така пора.
Герої в моїм серці
Навіки.

30. 10. 2013

* * *
Татові присвячується!

Кленове листя

Нагадає про минуле.
Пожовклі сторінки фотоальбому.

Зів’яла барва
Падає додолу.
Розтоптані, побиті, невагомі.

Поламані слова,
Напевно, не почуєш
Високо в небі.

Я пишу фрази
Під осінньою грозою.
Кленове листя…

30. 08. 2015

Крути

Невміло вириті окопи
Накриють нас.
Та пам’ять не помре!

Під Крутами
Ми – молоді й зелені.
Червоний мак на схилах проросте.

Нас не візьмуть
Із першого наскоку,
Гаряча кров по жилах ще тече.

Студентські роки,
Ох, студентські роки!
Короткий бій державу збереже!

28 .01 .2015

Крихти

Стиснув п’ять колосків
У своїй долоні.
Ти не наситишся,
Бо міра є мала.

Вмиратимеш
На своїм ріднім полі,
Це – житниця Європи,
Не – твоя!

Три голоди підряд
Твоя зарплата.
Це – соціальний рай,
Ось Сталінська доплата.

Це – геноцид, це – голод, це – Біда.
Ось смерть й до тебе підійшла.
Ти дивишся на неї і питаєш:
– Скажи, кохана, хліба крихти ти не маєш?

18. 11- 21. 11. 2013

Пам’яті УПА

Старі мнуті знімки,
Пожовкле їх тло.
Криївки й солдати –
Давно то було.

Бофони – не гроші,
Та йде боротьба.
Солдати... Ці хлопці
Не терплять ярма.

Товариші вірні –
Когось вже нема.
Хтось ліг ще тоді,
Коли зірка червона була.