Стигмати поезії

Начхати на риму,
Я мушу писати.
Для вас це лиш букви,
Для мене – стигмати.

Поезія — соціальний плакат. Ось що для мене вірші Богдана. В соціальному плакаті лаконічно і влучно передаються соціальні прояви особистості, специфіка взаємовідносин у суспільстві, значущі соціальні проблеми, загрози та лиха.
   Юна поезія Богдана — і є тим проявом особистості. Вона — оголений нерв того, хто попри жорстокість світу, не зневірився і не збайдужів, не відкинув вбік любов та співпереживання, не замкнувся на кухні, відмежовуючи себе від війни, яка триває в державі. Ліричний герой Богдана геть не ліричний, він подекуди жорстокий, різкий, розгублений. І зовсім не соціопат. Хоч збірка має таку провокативну назву. “СоціоПат” - це соціальна і патріотична поезія, зрештою, в якій присутні і любов, і співпереживання.
   Для Богдана Україна — не бідна-нещасна-заплакана-згвалтована-зболена жінка, котра стільки натерпілася, що залишається тільки померти. У віршах Богдана вона не ходить з простягнутою рукою по сусідах і не просить милості, вона воює зі зброєю в руках на сході України, вона вийшла в 2013 році з молодою паростю на Майдан і досі з нього не пішла. Майдан — як межа неповернення назад, як відчинені двері в інший вимір, в якому немає місця тим, хто преться в майбутнє зі старими тарганами в голові та совковістю. Майдан, омитий кровію майбутнього, як застереження для батьків — історія має властивість повторення. Вона не мешкає на кухні чи у владних кабінетах. Вона виходить на Майдани, зводить барикади, освячує ножі і запалює вогні:

На Майдані горять барикади –
Козаки освятили ножі.
І вогонь із Холодного Яру –
Україна в вогні!

Богданова поезія-плакат – це оголений реалізм того, що відбувається зараз з нами. Навіть та його поезія, котра написана ще до Майдану та до війни, палахкотить передчуттям кривавих подій. Поет гостро відчуває наближення буревію, рани кровоточать стигматами.
   У віршованих рядках Богдана багато правди. А ще простоти. В дечому наївної, але завжди чесної. Відсутній пафос і бажання сподобатися юрбі. Упевнена, з кожним поетичним рядком, який прибуватиме новими віршами в доробок Богдана Кухти, його майстерність вдосконалюватиметься, перо ставатиме гострішим, образи – зрілішими, слова – міцнішими. Хочеться тільки побажати Богдану не розгубити на усіх його дорогах та високих сценах того чару, яким зараз просякнута його поезія-плакат — чесності, відвертості та сили вітру, який завжди приязний, коли ти йдеш не проти нього, а йдеш назустріч йому.

Дара Корній,
Золотий письменник України