Глава 19

Минув тиждень, і всупереч словам Шерді, він так і залишався у тюремній ізоляції. Охорону його удосконалили за допомогою оновлених технологій, які долучили самотужки штучний інтелект двадцять восьмого століття Григорій Іванович та людиноподібний робот Чедлік. Взагалі ці двоє чудово зійшлися своїми електронними характерами й дуже добре потоваришували. В основному весь свій час вони проводили у головній лабораторії Сочевану разом з кращими місцевими вченими. У тій лабораторії з дня на день з'являлися нові ідеї для поліпшення життя в державі завдяки знанням Григорія Івановича, а також умінням Чедліка та вчених витягти їх для порівняння до наявних. Одне з відкриттів цієї «вченої команди» допомогло Сочевану заощаджувати споживану енергію в середньому на двадцять п'ять відсотків шляхом мінімізації втрат при анігіляції антиводню. Навіть для 4127 року видобути антиречовину в достатній кількості для побутових потреб було нелегким завданням, тому на порядку денному стояло питання, як прискорити генерацію такої екзотичної матерії, щоб її вистачило й на зміцнення оборони Сочевану.

Після безповоротного відходу з життя Мадіна з'явилася необхідність призначення нового Лідера держави, і для цього вирішили скористатися штучним інтелектом, що спеціалізується на виборчому праві. Метод обрання глави Сочевану ґрунтувався на детальному вивченні якостей кожного жителя держави, де б він не був – хоч на Землі, хоч у космосі. Згодом, після обчислення вірогідної результативності від потенційного правління Сочеваном, призначався обраний претендент, який може навіть нічого не підозрювати про це. І тоді він повинен негайно розпочати виконання обов'язків керівника країни. Цей метод вважався бездоганним через неможливість підтасовування результатів і втручання будь-кого в незмінний алгоритм штучного розуму.

Настав хвилюючий день оголошення імені нового Лідера Сочевану. Таку подію зазвичай заведено зустрічати вдома у родинному колі, включивши голограму головуючого Вищої Колегії, який і мав оголошувати результати виборів. У той момент я був у квартирі Ворді, попиваючи смородиновий чай з низькокалорійними безглюкозними пончиками. За ці сім днів я вже трохи обжився у Ворді та звик до домашнього футуристичного побуту в його квартирі.

– На кого зробиш ставку? – запитав Ворді, сидячи в повітряному кріслі й попиваючи антигравітаційну кульку чаю на паличці.

– Ну, якби мені надали таке право вибору, то я вже й не знаю, адже знайомих мені претендентів не так і багато, – відповів я, і поставив у тримач паличку з чаєм, щоб дотягнутися до посудини з пончиками.

– Ну так ти маєш рацію. У мене знайомих хоч і багато, але це ніщо у порівнянні із сотнями мільйонів жителів Сочевану, кожен із яких потенційно може стати Лідером.

– Зате справедливий принцип виборів і непередбачуваний до того ж. А так, з особистих симпатій я вибрав би тебе або Латіру, – сказав я Ворді, а той у відповідь весело розреготався.

– Дякую за довіру, Сергію! А чому не Бельгазо? – запитав веселий Ворді.

– Та й Бельгазо можна в Лідери, але мені здається, що він ще молодий для цього.

– Це не є недоліком. Навпаки, виборчий штучний розум може розцінити це як позитивний фактор і побачити в молодику значну перспективу, – вже з більш серйозним обличчям пояснив мені Ворді.

– Ага, ну, тоді коло кандидатів для мене розширюється, – сказав я жартівливо.

– Повір, коло кандидатів дуже широке, – Ворді потягнувся за пончиком, і в цей час перед нами з'явилася голограма головуючого, яка транслювалася для всіх у загальному режимі.

– Вітаю всіх жителів Сочевану на Землі та за межами нашої планети! – почав свій виступ сивоволосий головуючий. – Як ви вже знаєте, нещодавно обірвалося життя нашого чудового Лідера Мадіна, який протягом багатьох десятиліть вів народ Сочевану до прогресу та досконалості, тим самим доводячи, що система виборчого розуму працює правильно. Саме тому Вищою Колегією вирішено і цього разу використати алгоритм штучного розуму для обрання нового Лідера нашої держави. У нас немає певних категорій населення, які ми виділяємо для цього права – кожен сочеванець гідний стати Лідером! За кілька хвилин будь-хто з вас може почути своє ім'я під час оголошення результатів виборів! І запам'ятайте, що надана честь обійняти найвищу посаду в нашій державі дає багато привілеїв, але й чимало обов'язків, – головуючий перервався й глянув на свій нарукавний монітор. – Тепер дізнаємось ім'я нового Лідера...

– Зараз над ним з'явиться це ім'я, – сказав Ворді.

– Ну, прямо як національна лотерея, – сказав я йому у відповідь.

– «Національна» що? – перепитав Ворді.

– Лотерея... А, у вас такого нема? – обернувся я до Ворді.

– Ні.

– Ну, це щось схоже на ваші вибори, якщо співвідносити очікування результатів. Але лотерея – це вже рандомний процес, а ось для учасників виявляється таким же сюрпризом, як і результати виборів у Сочевані.

– Не може бути! – вигукнув Ворді з широко розкритими очима.

– Чому ж не може? – дивувався я, дивлячись на Ворді. – Як на мене, так дуже схоже на лотерею.

– Та ну!... Це ж неможливо! – продовжував дивуватися він.

– Ворді..., – тут я перервався і зрозумів, що він так бурхливо реагує не на мої слова, а на голограму головуючого.

Повернувши голову, я побачив над головуючим напис сочеванською, який паралізував мене, затуманивши розум. Там було написане моє ім'я! «Сергій Березюк»! Навіть головуючий Вищої Колегії замовк, опустивши погляд на свій монітор – він знав, що це моє ім'я – ім'я не громадянина Сочевану, а прибульця з минулого, який у своєму часі був звичайнісінькою ні чим не примітною людиною.