Глава 14

– Не бійтеся. Я не бажаю вам зла, – сказав Аросо-Кон, коли ми з Латірою перебували вже в одному зі «Стеррів».

– А ми й не боїмося, – відповів я.

– От і чудово, – посміхнувся він від природи похмурим обличчям.

– Куди ми летимо? – суворо запитала Латіра.

– На Тирон.

– Знову на Тирон, – висловив я з жалем. – На мою думку, я починаю втомлюватися вже від цих переміщень у просторі та часі.

– Вам не варто хвилюватись. Цього разу ви летите на Тирон не як бранці, а як наші гості, – ввічливо переконував нас тиронець.

– Хе-хе, гостей насильно не затягують до себе додому, – сказав я йому.

– Вибачте, але інакше ви б не погодилися полетіти до нас.

– Ну, в чомусь ти правий, Аросо-Кон ... покровитель сочеванців, – раптом засміялася Латіра. – Не дивно, що у мене не виникло сумнівів щодо реальності Барді, адже ти – незвичайний тиронець.

– Вважаю це за комплімент, – спокійно відреагував тиронець на слова Латіри.

– Не заперечую, – сказала Латіра трохи уїдливо.

Я постарався розслабитись у прозорому повітряному кріслі та озирнутися навколо. Судячи з інтер'єру космічного корабля, тиронці, дійсно, далеко відійшли від сочеванців у розвитку технологій. Але знову ж таки, так здалося мені неозброєним оком, а що там насправді нашпиговано в той літальний апарат, мені було невідомо через не допуск до тиронських технологій.

Коли ми покидали 2022 рік, час там був нічний, тому в тиронському космічному кораблі мені дуже захотілося спати, та ще й після таких стресів, які перенесли за останні кілька годин. Я переконався, що обстановка не загрожує небезпекою нам з Латірою, тому наважився трохи подрімати. Але сон чомусь був поверхневим та неспокійним. Я не міг розслабитися через різні тривожні думки в голові. Мені не дуже подобалася постійна зміна планів та обставин у моєму житті, якщо я не міг їх контролювати. Але, з іншого боку, без таких спонтанних зламів долі не можна було вважати це пригодами. Адже, як у мене було пів року тому? Вранці прокидався в душному та смердючому будівельному вагончику серед набридлих мені своїми порожніми претензіями людей (ну крім що Ванька), потім цілий день до вечора монотонна робота, що не викликає жодних позитивних емоцій, а ввечері знову будівельний вагончик під чорний гумор колег або мляві телевізійні серіали. Ось тільки тепер такі серіали, але вже гостросюжетні, відбуваються зі мною під чорний гумор долі. І, мабуть, я маю сказати спасибі тому, хто все це регулює, тій Вищій Силі, яка дала шанс наситити подіями моє прісне до цього життя.

Після тих роздумів я згадав про маму. Що вона зробить, коли я довго не виходитиму на зв'язок, якщо не зможу ще раз відвідати 2022 рік? Невже стане розшукувати по Алясці? Сподіваюся, до цього не дійде, бо якісь тенденції на регулярне використання можливості пересуватись у часі є. Вже стало зрозуміло, що за цим стоять тиронці. Залишилося з'ясувати навіщо їм треба було спочатку витягувати мене з 2022 року? Чи це випадковість? Для яких цілей тиронці взагалі створили ці портали? Та чи можливо мені за запитом здійснити переміщення в часі? А ще я подумав про Ваньку. Що він робитиме там, якщо я за ним не повернусь? Чи не з'являться у нього проблеми, якщо дізнаються, що він замішаний у колотнечі, що сталася з охоронцями? Я сподівався на краще, але й не заперечував можливо неприємний збіг обставин.

Перед посадкою на Тирон Аросо-Кон пригостив нас гарячим чаєм, смак якого, як мені тоді здалося, був досконалий. Це виявилося ще одним моментом, який вказував на те, що не всі тиронці жорстокі та марнославні. А у зв'язку з високим інтелектуальним розвитком мешканців Тирона утворилося багато різноманітних темпераментів у представників цієї раси. Але, за словами Аросо-Кона, хороших тиронців дуже мало, саме хороших тиронців з уявлення сочеванців, тому що самі вони вважають, що хороший тиронець – це зарозумілий, підлий і такий, що змушує поважати себе, індивідуум. З цієї причини еліту планети Тирон становлять переважно ерудовані воєначальники, які займаються психологічним терором. І еліта ця сама розуміє, що якщо кожен з них один одного психологічно тероризуватиме, то весь їхній державний устрій поступово впаде. Тому вони вирішили допустити якусь опозицію в особі таких тиронців як Аросо-Кон – доброзичливих за мірками сочеванців осіб, які дотримуються принципів здорової та благородної моралі. Сам Аросо-Кон є радником міністра зі стратегічного врегулювання добробуту нації. Саме до того міністра на ім'я Тарі-Дін і мав доставити нас Аросо-Кон.

«Стерр» здійснив посадку в одному з багатокутних темних будов Тирона. Перед висадкою з корабля Аросо-Кон поговорив із нами у форматі інструкцій для зустрічі з міністром.

– Я прошу вас триматися якомога шанобливіше щодо Тарі-Діна. У розмові з ним не підвищуйте голосу і не робіть агресивних випадів у його бік. А також постарайтеся... будь ласка, постарайтеся округляти спину і не дивитися йому у вічі, – консультував нас Аросо-Кон.

– Мені щось не зрозуміло, чи це він нас запросив на розмову, чи ми до нього напросилися на уклін? – запитав я невдоволеним голосом.

– Це я його вмовив, щоб він прийняв вас для аудієнції, – виправдовувався тиронець-опозиціонер.

– Ну, так і розмовляй тоді з ним сам, – різко сказала Латіра і всупереч словам Аросо-Кона ще більше випросталася, через що лінії комбінезону підкреслили її чудову фігуру.